Роздуми над Словом Божим на четвер IV тижня Великого Посту
Ісус сказав: «Неправдиве Моє свідоцтво, коли Я свідчу сам за себе. Але за Мене свідчить Інший, і Я знаю, що те Його свідоцтво, яким Він за Мене свідчить, — правдиве. Ви були послали до Йоана, і він засвідчив правду. Я ж бо не від людини приймаю свідоцтво, але кажу вам це, щоб ви спаслися. Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. Та в Мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив Мені для Мого виконання, — ось ті саме діла, що їх Я роблю, і свідчать за Мене, що Отець Мене послав. І Отець, котрий послав Мене, свідчить за Мене, лише ви ані голосу Його не чули, ані виду Його не бачили ніколи. І слова Його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в Того, Кого Він послав. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за Мене! Але ви не бажаєте до Мене прийти, щоб жити життям вічним. Я слави від людей не приймаю. Та Я спізнав вас, що не маєте в собі любові до Бога. В ім’я Отця Мого Я прийшов, а ви не приймаєте Мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли. Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте? Не гадайте, що Я перед Отцем звинувачуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте. Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й Мені б ви вірили: бо про Мене він писав! Не віривши ж його писанням — як Моїм словам повірите?»
Йн 5, 31–47
У сьогоднішньому читанні з Євангелія Ісус у своїй промові до юдеїв дає їм ще одну можливість схаменутися. Вони хочуть убити Його за те, що зцілив людину в суботу і назвав Бога своїм Отцем, «робивши себе рівним Богу» (Йн 5, 18). Бо Ісус не вписувався в їхні уявлення про Месію — Помазаника Божого. Більшість юдеїв вважали, що Месія мав бути, з одного боку, не таким, як усі, — екстраординарним, а з іншого — дотримуватися букви Закону так, як вони це розуміли. На свій захист Ісус називає трьох свідків власної правоти: Йоана Хрестителя, Писання і пророків та Отця Небесного, котрий творив чудеса через свого Сина і свідчив про Нього під час хрещення в Йордані та на горі Преображення (пор. Мт 3, 17; 17, 5). Але проблема в тому, що звинувачували Христа ті, хто «ані голосу Його не чули, ані виду Його не бачили» (Йн 5, 37).
Ми ж сьогодні можемо чути голос Отця, який свідчить про свого Сина і в Святому Письмі, і в Церкві. Так само цей голос говорить нам про те, ким є ми. У нашому повсякденному житті, як і в житті юдеїв, голосу Божого часто не чути за іншими голосами: за нашими уявленнями, упередженнями, круговертю справ і спокусами сатани.
Тому спробуймо сьогодні під час молитви прислухатися до тихого голосу Отця: «Ти Моє улюблене дитя. Я люблю тебе безкорисливо й ніколи не покину. Я створив тебе з любові і щасливий уже тому, що ти є. Жертвою Мого Сина Я врятував тебе від гріха та смерті. Я знаю, як тобі важко іноді повірити в те, що Я простив тобі, і ти потрапляєш у сіті почуття провини. Повір у Мою милосердну любов, яка пішла на хрест заради тебе. Тобі може здаватися, що у твоєму житті ніколи нічого не зміниться на краще. Довірся мені. Усе, що відбувається, Я справді обертаю на благо для твоєї душі».
Ці істини незмінні. Тому особливо в ті моменти, коли ти відчуваєш себе найбільш вразливим, збентеженим, розгубленим, дозволь своєму Отцю свідчити про те, ким ти є, і що Він зробив для тебе. Нехай Його свідчення стане твоєю непорушною опорою.
«Отче, дякую за Твою любов до мене, яку Твій Син явив на хресті. Допоможи мені не боятися визнавати свої гріхи, довіряючи Твоєму милосердю».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
