Неважливо, яким був початок нашої дороги. Головне — йти

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІІ Великоднього тижня

Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде яких-небудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим.  Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я — Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити». А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого. А був у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи». Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться». І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що прикликають твоє ім’я». Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган, царів, і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім’я». Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом». І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він — Син Божий. 

Діян 9, 1–20

Навернення святого Павла по дорозі до Дамаска схоже на фрагмент із фільму. Перед головним героєм — явно негативним — раптом спалахує яскраве світло, і він падає на землю. Громоподібний голос із неба звинувачує його, і серце лиходія різко змінюється. Від того моменту в Савла починається нове життя і зовсім інша історія.

А що ти можеш сказати про власний досвід навернення? Що стало поворотним моментом у твоєму житті? Очевидно, це також був якийсь варіант «падіння на землю», бо інакше ми просто не хочемо змінювати своє життя. Може, необхідним імпульсом стала непередбачувана і дуже непроста ситуація, а, може, паломництво до святого місця чи відверта розмова з віруючим другом.

Насправді неважливо, як саме прийшли ми до Господа. Головне, що ми прийшли! Він сильно любить кожного з нас. Він хоче, щоб усі ми були врятовані та пізнали правду про Нього (див. 1Тим 2, 4). Для Бога історія кожного з нас важлива та унікальна. Бо це частина Його дивовижного задуму спасіння, який виник задовго до нашого народження (див. Єр 1, 5). У ньому є місце для кожного з нас.

Також треба пам’ятати, що Божий задум не обмежується виключно моментом навернення. Припустімо, що Павло не шукав би Господа після того, що пережив по дорозі в Дамаск? Швидше за все, він просто повернувся би до свого колишнього способу життя, до попередніх помилок, проблем і гріхів… Хоча й апостолом він став не одразу! Йому знадобилося десять років, щоби стати на шлях місіонера. А тексти з його послань свідчать про те, що для того, щоб виконати своє покликання, йому необхідно було кожен день проживати разом із Христом. Це стосується й нас.

На думку спадають слова з однієї християнської пісні: «В дорогу з Тобою вийдемо, Боже. Так важко нам бути самотніми!» Хай би яким було наше початкове навернення — цей процес триває постійно. Тому сьогодні зроби ще один крок назустріч Ісусові Христу. Якщо ти вчора впав — підведися без зволікань. А потім, не озираючись, іди вперед і наполегливо прямуй до головної мети — до «нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі» (Флп 3, 14).

«Господи мій, сьогодні я знову віддаю Тобі своє життя, не дозволяй мені віддалитися від Тебе! Святий Йосифе, покровителю сьогоднішнього дня, молись за мене!»

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»