Роздуми над Божим Словом на п’ятницю VII Великоднього тижня
Діян 25, 13–21
Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут — сказав він — один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем. На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою і можливости оборонятися від обвинувачення. Отож, вони прийшли сюди зо мною, а я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище, звелів привести того чоловіка. Обвинуватці, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його щодо того, в чому я підозрював зло. Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір’я та про якогось Ісуса померлого, — а Павло казав, що він живе. Я, безпорадний щодо їхньої суперечки, спитав його, чи він не хоче піти в Єрусалим і там про це судитися. Коли ж Павло вимагав, щоб його справу затримано для вирішення Августа, я повелів його тримати, аж поки його не відправлю до кесаря».
Якщо людина не в змозі «побачити за деревами лісу», це означає, що вона так занурена в деталі, що втратила з поля зору ситуацію в цілому. Хоча життя апостола Павла було насиченим, він бачив не лише окремі «дерева». Чому? Тому що будував своє життя на Христі та прагнув перебувати у безперервній єдності з Ним. Тому апостол розумів, який сенс мають його випробування. Він бачив Божу вірність і захист, відчував любов і милосердя Христа. Павло усвідомлював, що його переслідувачі не розуміють, Хто Такий Ісус із Назарета так само, як свого часу не розумів і він, тому не відчував ненависті до них. Він зі співчуттям дивився на всіх людей, які ніколи не чули Євангелія, і прагнув поділитися з ними Доброю Звісткою.
У нашому житті теж повно «дерев» із випробувань, повсякденних обов’язків і турбот про наших близьких. І ми маємо вчитися у Павла та інших апостолів не випускати з поля зору весь «ліс». Чим же він є? Це цілісна небесна перспектива, яку поступово розгортає перед нами Святий Дух. Він нагадує нам, що навколишній світ сповнений Божих благ і чудес, і що кожне діяння любові виявляє Обличчя нашого милосердного Творця. Ця перспектива дозволяє нам насолоджуватися благословеннями, які вже є в нашому житті, наприклад, нашими близькими та друзями, і не зосереджуватися на тому, чого нам бракує. Ця перспектива є усвідомленим рішенням любити Церкву Христову, навіть якщо визнаємо необхідність її оновлення.
Не зациклюйся на деталях! Нехай Бог наповнить тебе Своїм баченням того, що відбувається навколо. Намагайся кожен день радіти з усіх тих благословень, які дарував тобі Господь.
«Господи Ісусе Христе, дай мені прозріти, щоб бачити те, що Ти вже зробив у моєму житті, й жити перспективою вічності».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.