Серце Ісуса, палаюче вогнище любові

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, палаюче вогнище любові

Немає життя без тепла і світла. Якби Бог не запалив для нас сонце, уся наша планета була б темною і холодною пустелею. В його теплому світінні розвивається життя, ростуть рослини. Небо, вода — все повне маленьких і великих істот.

Ми, люди, яким Бог подарував цю прекрасну блакитну планету як дім, теж цим користуємось. Нам так сильно потрібні тепло і світло, що, на відміну від рослин і тварин, ми відкрили великий скарб — вогонь. Сьогодні його трохи замінили електрикою, але все-таки світло вогню нам дуже приємне. Воно дає почуття безпеки, захист від нічного холоду та небезпек. Хоча полум’я небезпечне і горить, проте ніщо не може його замінити.

Люди завжди збиралися біля вогню, навіть розгублений і переляканий Апостол Петро, після арешту Господа Ісуса, йде до вогню, де гріються слуги первосвященника. Багаття колись було серцем кожної людської оселі — саме тому люди говорять про домашнє вогнище. Це місце, де збираються сім’ї, де люди, які люблять одне одного, можуть бути разом.

Коли Бог хотів покликати Мойсея до великої місії — вивести ізраїльтян із Єгипту, Він явився йому в полум’ї. У розповіді про палаючий кущ ми бачимо різницю між Божим вогнем та нашим на землі. Мойсей був заінтригований тим, що кущ горить і не згоряє. Це суперечить законам фізики, нашому людському досвіду. Але такий є Бог: Він не втомлюється, не старіє, любов його ніколи не згасне, не затоплять її навіть усі води річок та океанів. Ось чому в єврейському храмі за старозавітних часів священники постійно охороняли запалений вогонь у святилищі. Це був знак Божої сили та опіки над Ізраїлем. Ба більше, Божественний вогонь хоче не знищити людину, а осяяти й очистити її. Звідси — стовп вогню, який вів євреїв у пустелі, щоб вони могли увійти в Обіцяну землю з чистими серцями, сповненими віри.

Полум’я Віфлеємської зірки віщувало народження Христа. Сам Він сказав, що прийшов розпалити вогонь на землі. Можливо, Його слухачі в той час думали про пожежу; але Христос думав про таємницю любові. Тепер уже не палаючий кущ, а серце людини має горіти Божим вогнем. Першим було Серце Ісуса разом із Серцем Марії. Христос майже згорів у тому вогні, мов ягнята, яких складали в жертву Богові на вівтарях. Вівтар Христа — хрест. Усе Його тіло і свята душа горять любов’ю Предвічного Отця; вони горять любов’ю до всіх людей. Це полум’я хоче зігріти особливо загублених грішників. Його Серце — палаюче вогнище любові.

Сьогодні ми можемо відчути цей вогонь усередині себе, якщо віримо, що Господь Ісус справді є з нами у Святій Гостії. Адорація Ісуса в Пресвятих Дарах полягає саме в тому, щоб зігріти себе Ним, дивлячись на цей мирний, духовний вогонь Серця Ісуса. Він віддаляє темряву сумнівів, духовні небезпеки та спокуси, спалює в нас брак зосередження на молитві та очищає нас від злих думок —коли ми стаємо навколішки перед Ним, присутнім у Пресвятому Таїнстві.

Серце Ісуса, палаюче вогнище любові, також хоче зігріти наші сім’ї. Його сяйва і тепла вистачає всім. Якщо будемо збиратися разом із Ним, то повільно, але наполегливо полум’я Святого Духа очищуватиме наші душі. Господь Ісус хоче, щоб наші оселі були сповнені взаємної, дуже конкретної любові. Йдеться про доброзичливість до ближніх, повагу, слова, сповнені ніжності. Перед лицем байдужого і часто непривітного світу християнський дім має бути оазою любові та добра. Ось чого хоче Ісус для нас. Як після свого воскресіння Він запалив біля озера багаття для своїх учнів, так Він хоче запалити багаття любові й молитви у кожній християнській родині.

Або:

Так сказав Ісус: «Я прийшов вогонь кинути на землю, і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся!» (Лк 12,49). Святий Дух зійшов на апостолів у вигляді вогню, бажаючи підкреслити силу та інтенсивність любові, якою вони були наповнені цього дня. Захоплені цією любов’ю, вони мали вийти у світ і поширювати високі принципи Євангелія Христового.

Святій Маргариті Марії Алакок Христос явився у вогні. «Якось, — каже свята, — наш Господь представився мені, сяючи славою, зі стигматами п’яти ран. Із Його грудей, схожих на палаючий вогонь, в усі боки виходило полум’я. Ісус розкрив одяг, показуючи своє Серце, яке було джерелом цього полум’я, і воно було таке гаряче, аж я боялась, що воно поглине мене і спалить до попелу». Дуже важливо, що саме так Спаситель хотів представити св.Маргариті, безмежну, незмірну силу своєї любові, «палаюче вогнище любові». Полум’я було символом любові в образі серця, яке вона побачила у другому об’явленні. Свята Маргарита Марія бачила його «ніби на троні, цілком у вогні та полум’ї». Це багаття — не ледве помітний пломінь, а вогонь і сильне полум’я. Ісус хоче розпалити цей вогонь в нас (пор. Лк 12,49). Палав ним святий Ігнатій (ignis з латини означає вогонь), і св.Франциск Ксаверий, ревний місіонер, та багато інших.

Весь світ, створений для людини, говорить про любов Бога до людини; але Бог, бажаючи показати нам свою любов досконаліше, послав свого Сина на землю. Вершиною любові Ісуса були страждання і смерть на Голгофі. Спаситель думав про ці страждання все своє життя. Як же часто Він говорив про них апостолам: «Син Людський прийшов, щоби послужити і душу свою як викуп за багатьох віддати!» (Мк 10,45).

Ісус, любить нас і прагне взаємної любові. Безумовно, в дні свого земного життя Серце Ісуса багато разів було наповнене гіркотою, коли Він бачив стільки байдужих людей, навіть ворожих Йому. Ісус прагне наших сердець так само, як той, хто кохає, хоче взаємності. «У Мене є все», — сказав Він до св.Мехтильді, — тільки сумую за людським серцем». «Але, Господи, що доброго Ти можеш знайти в бідному людському серці, в якому є лише біда і нічого немає вартого любові?» — дивувалася свята. І Христос відповів їй: «Якби ти знала, як Я поглинений бажанням бути коханим, ти б не відмовила Мені нічого, щоб догодити Мені». Свята Мехтильда, зворушена цими словами, а також виразом обличчя Христа, на якому проявилося глибоке страждання, була в сльозах.

Ісус сказав до св. Маргарити Марії: «Ось Серце, яке так полюбило людей, аж не шкодувало нічого, щоб довести свою любов. Проте Я не знаходжу майже нікого, хто намагався би втамувати Мою спрагу».

Як нас зворушили ці скарги Ісуса? Чи будемо ми також протистояти Його любові? Коли думаємо, хто такий Ісус і хто ми самі, то нашу байдужість важко зрозуміти.

Будьмо впевнені, що ми принесемо велику радість Божому Серцю, коли ми виявимо Йому хоч трохи любові: коли ми привітаємо Його молитвою, коли входимо до храму, щоб відвідати Його хоч ненадовго, коли здобудемося на самопожертву з любові до Нього. Ісус покинув цю землю після того як виконав свою спасительну місію. Однак Він нас запевнив: «Я не залишу вас сиротами» (Йн 14,18). Він виконав цю обітницю, залишаючись із нами в Євхаристії. Він усе ще тут, любить нас і чекає на нашу любов.

Неможливо, кажуть святі, щоби той, хто наближається до Дарохранительниці й поклонився Пресвятих Дарам, не отримав Божого благословення. Є люди, які мають звичку тривалий час перебувати перед Пресвятим Таїнством, не кажучи нічого, окрім того, що дивляться на Дарохранительницю. «Господь тут» — цього усвідомлення їм вистачає, і це наповнює їх радістю. Як хворі, які лікуються сонячною терапією і щасливі, що перебувають під впливом сонячного світла.

Таємнича сила, що виходить із Євхаристії, очищає душі від різних пороків та допомагає нам стати святими. Каже св.Маргарита Марія: «Мій Господь показав мені своє Серце як вогнище любові і сказав: “Ось Божественний потік моєї любові, в якому ти маєш очищати себе. Пізніше Я посприяю тому, що знайдеш просвітлення і, нарешті, будеш об’єднана зі Мною”. Тому ми повинні, — додає свята, — приступати до цього вогнища любові, щоб очистити себе від своїх вад, як очищають золото в тиглі». Ісус сказав: «Коли твоє серце буде знищене у полум’ї чистої любові, тоді ти отримаєш нове серце».

Не будьмо глухі до голосу Ісуса, який постійно закликає кожного з нас: «Сину, дочко, дай мені своє серце!» Отже, задовольнімо Його бажання. Даймо Йому своє серце і свою любов. Ми не можемо нічого іншого Йому пожертвувати, щоб відповісти на любов, яку Він нам дарує.