Яка необхідність у суботі є для того, хто завжди святкує?

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 3 липня

Сам Законодавець, приписуючи закон про суботу, указував на те, щоб вони відповідно з його волею уникали в цей день тільки поганих діл. Сказано не робити нічого, тільки що треба з’їсти кожному, те одне можете зготувати (Вих 12,16). При цьому в святилищі здійснювали все, і навіть з великою ревністю і з подвійною старанністю. Так Господь відкривав їм істину притінено. 

Отож, яке велике благо, — скажеш, — Христос знищив. Зовсім ні. Навпаки, ще більше помножив. Для них настав час навчитися всього за посередництвом найвеличніших засобів, і вже не було необхідності зв’язувати руки того, хто, звільнившись від злоби, прагне до всього доброго. Уже не було потреби дізнаватися із Закону, що Бог сотворив все. Тим, які покликані до наслідування Божої благодаті, уже не було необхідності бути сумирними через силу Закону.

Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний (Лк 6,36). 

Вже не було необхідності один день святкувати тим, яким усе життя наказано святкувати. Отож святкуймо, — сказано, — не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди (1Кор 5,8). Уже немає потреби стояти біля ковчега й золотого жертовника тим, які мають у собі Владику всіх, і вступають з Ним у спілкування всіма способами: і молитвою, і пожертвами, і писаннями, і милосердям, і його присутністю всередині самих себе. 

Отож, яка необхідність у суботі є для того, хто завжди святкує й живе на небі? Будемо святкувати безперервно, віддаляючись від будь-якого зла. У цьому й сенс справжнього свята. Ми будемо стреміти до духовних справ, полишаючи земні, і святкувати в духовний спосіб, стримуючись від зажерливості, звільняючи тіло від зайвої марної праці, якою був колись обтяжений єврейський народ у Єгипті. Ми, нагромаджуючи золото, нічим не відрізняємося від тих, які копали глину, робили цеглу, збирали солому й зазнавали мук. І сьогодні диявол примушує робити цеглу, як колись фараон. 

А справді, хіба золото — не та ж грязюка? А чим є срібло, як не соломою? Як солома, запалюється вогонь пожадливості, і золото, подібно як глина, осквернює того, хто ним володіє. 

Ось навіщо Господь послав до нас не Мойсея з єгипетської пустелі, а свого Сина з неба. Отож, якщо ти й після Його приходу будеш перебувати в Єгипті, то зазнаєш утрат так само, як єгиптяни. Якщо ж, покинувши Єгипет, вийдеш разом із духовним Ізраїлем, то побачиш чуда. 

св. Йоан Золотоустий 

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com