Багатьох християн турбує питання чи варто звертатися по допомогу до психологів, чи все ж краще сповідь та інші духовні практики. А також чи всі напрямки психотерапії однаково корисні, особливо ті, що прийши до нас доволі недавно і лише набирають популярності?
Одним із таких нових для нас напрямків є логотерапія. Напрямок у психотерапії, який завдячує своїй появі австрійському психіатру, психотерапевту та філософу єврейського походження, творцеві так званої Третьої Віденської Школи психотерапії – Віктору Франклу. В основі філософсько-емпіричної основи для створення логотерапії став досвід перебування автора у концентраційному таборі. Саме там сформувалася і перетворилася на психотерапевтичну стратегію, думка, що причиною виникнення екзистенційної фрустрації є відсутність, або недосяжність сенсу життя. Тож логотерапія має на меті допомогти людині знайти її власний сенс життя через творчість, переживання та усвідомлене ставлення до обставин, на які не можна вплинути.
Про логотеорію Франкла, про те чи є конфлікт між психологією та теологією, між психотерапією і християнськими духовними практиками, а також про причини втрати сенсу життя у сучасному світі та яким чином цьому можна зарадити, спілкуємося з дияконом Назарієм Зузаком, який досліджує богословське значення сенсу у логотерапії Віктора Франкла:
фінансово.
Щиро дякуємо!
