Роздуми над Божим Словом на вівторок ХХ Звичайного тижня, рік ІІ
Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину чоловічий! Промов до тирського князя: так говорить Господь Бог: за те, що твоє серце несеться вгору, і ти казав: я — бог! Я засів на божому престолі серед моря! — тоді як ти людина, а не Бог, — кладеш твій розум, немов розум Божий; ось ти мудріший від Даниїла, ніякий мудрий, тобі не дорівняє. Твоєю мудрістю й розумом надбав собі багатства, і назбирав у скарбівнях твоїх золота й срібла. Великою мудрістю твоєю і твоїм купецтвом намножив собі багатства, і твоє серце ними запишалося. За те ось як говорить Господь Бог: тому, що ти поклав твій розум, немов розум Божий, Я наведу на тебе чужоземців, щонайлютіших з-між народів. Вони добудуть мечі свої проти твоєї мудрості та чвані й опоганять твою вроду. Вони зіпхнуть тебе в яму, і ти помреш смертю полеглих серед моря. Чи й тоді скажеш перед твоїм душогубом: я — бог? Та ж у руці твоїх убійників ти — людина, а не Бог. Ти смертю необрізанців помреш з руки чужинців, бо Я сказав так, — слово Господнє».
Єз 28, 1–10
Портове місто Тир розташувалося на острові близько фінікійського узбережжя та існувало, головним чином, завдяки торгівлі. Можливо, тому його мешканці поводились не завжди чесно, та ще й зверхньо, щодо своїх сусідів, частогусто використовуючи їх у своїх цілях. Розбагатівши, мешканці Тиру перестали відчувати потребу в Богові. Це спонукало Єзекиїла пророкувати проти них.
Перш ніж осуджувати жителів Тиру, чесно зізнаймося, що ми також легко втрапляємо у схожу пастку. Наприклад, час від часу пихато думаємо, що заслужили свої дари і благословення виключно сумлінною працею та своїми добрими справами, однак забуваємо, що все дано Господом. Іноді ми зверхньо ставимося до людей зі свого оточення тільки тому, що вони менш успішні (освічені, заможні, обдаровані тощо) порівняно з нами. Ми так само схильні використовувати людей, яких вважаємо безталанними, задля досягнення власних цілей. Основа всіх цих перелічених гріхів — пиха, яка, на жаль, від часів пророка Єзекиїла нікуди не поділася.
На щастя, у нас є зовсім інший приклад Людини, якої не торкнулася пиха, — Ісуса Христа. Божий Син «не вважав за здобич свою рівність із Богом» і «применшив себе самого», щоб любити нас і служити нам (Флп 2, 6–7). Мало того, Він розіп’яв нашу гординю на голготському хресті й дав нам можливість не піддаватися їй.
Як же нам вчасно помічати погорду у своїх мотиваціях і не дозволяти їй виявлятися в учинках? Як практикуватися у смиренні? У першому допоможе більш глибокий іспит совісті. У другому — самовіддане служіння ближнім, особливо тим, хто здається безталанним, не гідним уваги. Господь Ісус сказав: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть, а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12, 48). Тому дари — це не привід вивищуватися над іншими, а навпаки: додаткова відповідальність використати їх за прикладом Ісуса Христа для Божої слави та блага людей.
«О Ісусе, лагідний і смиренний Серцем, вчини моє серце подібним до Твого!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.