ВВС про аборти в спорті. «Виграла забіг, ні про що не шкодую»

Вражаючі дані й висловлювання спортсменок, від яких віє морозом, принесло дослідження стосовно абортів у світі заможного і повного успіхів британського спорту.

«Це було дуже легке рішення. Через день після операції я виграла забіг. Зовсім про це не шкодую. Я просто пішла і зробила це, а потім продовжувала свою кар’єру так, ніби нічого й не було», — написала одна з опитаних.

Понад 4% із 537 респонденток анкети ВВС зробили аборти, оскільки народження дитини негативно вплинуло би на їхню кар’єру. Аж 184 спортсменки відклали плани з заснування своєї сім’ї з огляду на спортивну кар’єру. Більше третини опитаних ствердили, що не відчувають достатньої підтримки від свого клубу, щоб народити дитину й повернутися до праці.

Аборти — «те, про що не говориться»

2017 року американська майстер спорту Саня Річард-Росс сказала, що «аборти робила кожна жінка, яка займається легкою атлетикою, кого вона знала, але то була справа, про яку не говориться».

Медіа занотували висловлювання параолімпійки Джоді Ґрінхем:

«Складно сказати партнерові, який насправді хоче мати дитину: слухай, я тебе кохаю всім серцем, але якби я завагітніла, то не змогла би її утримувати. Дуже складно сказати: я тебе люблю, але зараз я не хочу від тебе дитини».

Джоді також додала:

«Ми вжили стільки засобів, щоб упевнитися, що цього ніколи не станеться. Я виставляю своє тіло на випробування різними обтяженнями, змінами настрою, щоб упевнитися, що я можу йти, змагатися і робити кар’єру».

Трофеї важливіші за дітей

Параолімпійка висловила думку, що народження дитини у невідповідний час означало би, що вона не сприймає свою кар’єру серйозно.

Інша спортсменка, говорячи про абортування своєї другої дитини, ствердила:

«Я хотіла мати ще одну дитину, але знала, що вже ніколи не зможу грати. Я не хотіла відмовлятися від спорту».

Дослідження вказало на те, що багато спортсменок заснували би сім’ї, якби не кар’єра.

«Я завжди казала своєму нареченому, що не матиму дітей, доки не осягну в спорті того, чого прагну. Я усвідомлюю, що біологічний годинник цокає, не хочу довідатися, що вже запізно для дітей. Якщо, однак, я народжу й матиму дев’ять місяців вільного часу, то, найімовірніше, вже не буду найкращою. А якщо хочеш, щоб тебе вибирали, ти мусиш бути найкращою».

Еден Лінтон із Товариства захисту ненароджених дітей визнала, що це явище є «прикладом нищівних наслідків у суспільстві, яке цінує трофеї вище за дітей».