Що ти бачиш, коли дивишся на Христа?

Роздуми над Божим Словом на четвер XXIV Звичайного тижня, рік ІІ

Просив (Ісуса) хтось із фарисеїв, щоб їв із ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що Він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми Йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. Побачивши те фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: якби це був пророк, Він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається Його: це ж грішниця! Тоді Ісус заговорив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». Той відповів: «Кажи, Учителю». «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?» Озвався Симон і каже: «Гадаю, той, якому подарував більше». Ісус сказав до нього: “Ти судив добре». І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув Я у твій дім, і ти не дав води Мені на ноги. Вона ж слізьми обмила Мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти Мені не дав; вона ж, відколи Я ввійшов, не перестала цілувати Мені ноги. Оливою не намастив ти голови Моєї; вона ж миром пахучим намастила Мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить». Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з Ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» До жінки ж Він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі».

Лк 7, 36–50

Фарисей у сьогоднішньому Євангелії є допитливим шукачем правди. Він запрошує Ісуса до свого дому, щоб особисто переконатися, хто Той насправді є. Спостерігаючи за розвитком подій, Симон вирішує, що відомий Учитель з Назарета — шахрай: «Якби це був пророк, Він знав би, хто й яка це жінка: це ж грішниця!» (Лк 7, 39). На думку фарисея, Ісус духовно сліпий. Насправді ж усе навпаки: це Симон нічого не бачить! Не бачить святості свого Гостя, не бачить власного гріха і того, що сам «мало любить» (Лк 7, 47).

Євангеліє не розповідає, що стало з тим фарисеєм далі: чи розтануло його серце після звернення Ісуса, чи відкрилися його очі, чи прийняв він правду про себе? Ми не знаємо цього, але віримо, що кожного дня Бог пропонує нам дар благодаті, подібний до того, який запропонував фарисею, коли завітав до нього.

Тож якою буде наша відповідь на святу присутність Христа сьогодні?

Велика спокуса — зануритися в сліпоту, як той учитель Ізраїлю, і перестати бачити святість Бога й те, як наші гріхи Його ображають і розпинають. Ми думаємо: Ісус розуміє, нічого не станеться, якщо я трошки згрішу. Я зроблю цей поганий учинок і далі вважатиму себе гарною людиною, бо Ісус приймає мене таким, яким я є. Він не судитиме мене за сварку, за байдужість до ближніх, за нечесність у праці. Коли ми вирішуємо так учинити, то робимо себе ще сліпішими. Також втрачаємо благодать і наші серця охолоджуються, кам’яніють.

Але сьогоднішній фрагмент показує нам і позитивний приклад: жінку, яка приходить до Ісуса в дусі смирення та жалю за гріхи. Вона побачила те, чого не міг узріти господар дому, — святість і велич Ісуса. Сльози покаяння стали її визнанням віри та прославою Бога. Тому вона вийшла з дому фарисея оновленою та зціленою.

А що ти бачиш, коли дивишся на Христа? Відкрий своє серце й очі вже сьогодні!

«Господи Ісусе, допоможи мені побачити велич Твоєї святості. Попри мої гріхи, я люблю Тебе і прошу про зцілення моєї душі».

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»