Ви відчуваєте, що ваш зв’язок із Богом став гірший? Ви постійно щось собі постановляєте, але не можете цього дотримати? Розв’язання підказує священник-єзуїт.
Як визнає Кшиштоф Дзєньковскі SJ, молитву ми часто сприймаємо як обов’язок або як дорікання собі за численні гріхи й осуджування за них. Тож нічого дивного, що в такому зіставленні молитва нам пов’язується з чимсь тяжким і неприємним!
— Скажу кілька слів про молитву, бо знаю цей клопіт із власного досвіду. Буває, ви думаєте, що погано молитеся, що вам ну так уже «не хочеться», ви собі щось твердо вирішуєте — а нічого не вдається, ви знову падаєте… і так далі. Часто також у нас такі асоціації в думках, що молитва — це обов’язок. Це асоціації з часу дитинства. Або ж ми на молитві дорікаємо собі за гріхи і самі себе осуджуємо. Проводимо такий іспит совісті. Ну то й нічого дивного, що в такому зіставленні молитва асоціюється людині з чимсь неприємним, важким, і ми відкладаємо її якомога надовше! Аж доки стає так пізно, що молитва і зовсім «втрачає сенс»… Тоді треба щось зробити з нашою головою і серцем, щоби змінити наше звичне сприйняття молитви.
Може, ми потребуємо простої зміни форми молитви — нам треба молитися інакше? Може, знайти такий простір молитви, який стане насправді відпочинком, зустріччю з Богом, який просто хоче з нами зустрічатися, а не є терористом? Він хоче мати цей час із нами, а я можу мати цей «час із самим собою».
Думаючи про молитву в такий спосіб, шукаючи часу для зцілення, я можу перестати уникати молитви як чогось, що мені перешкоджає, і почну молитись із задоволенням.
Це не приходить одразу, на це потрібен час; може, якийсь духовний супровід; може, сповідь; роздуми, наполегливість; але все це варте зусиль. Тримаймося. Бо шукати життя — варто.
А може, нам просто треба трохи тиші?
Плід тиші — молитва,
плід молитви — віра,
плід віри — любов.
Плід любові — служіння,
а плодом служіння є мир.
Мати Тереза
фінансово.
Щиро дякуємо!
