Біблійні роздуми

Увійти до дому пробачення

27 Лютого 2021, 18:48 784

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 лютого

 

 

Сьогодні неділя про блудного сина. Погляньмо на деякі моменти цього уривка. Почнімо з молодшого сина. Хіба ж він не почав домагатися своєї спадщини: дай мені ту частину маєтку, що мені припадає? А потім …зібравши все, подавсь у край далекий. Він зібрав усі речі, але чи позбирав усі стосунки? А старший син? Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї. Ви це почули? Служу тобі — службові стосунки, а отже, послуга за послугу.

А коли нема послуг, тоді здається цілком логічним відмовитися від почуттів у стосунках. Так зникає слово брат. І до батька старший син каже так: цей син твій, що проїв твій маєток… Твій, тобто мені вже нічого не лишилося. А цей батько (увага!) повертає в розмову слова, а відтак повертає атмосферу родини. Послухайте красу слів, атмосфери: Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. Тож запитаймо себе: чи вдалося батькові досягти мети?

Йому вдалося з молодшим сином. Повернувшись, той пропонував трактувати себе як слугу, натомість відчув себе огорнутим невимовною любов’ю, як син, люблений понад усе. Іноді я запитую себе, чи це часом не втеча, тобто гріх, спонукає нас дослідити, до яких меж здатен дійти Бог у своїй ніжності? І гріх стає таким місцем, раною, з якого найкраще видно чудо милосердя. Чи батькові вдалося зі старшим сином? Залишається питання, чи той увійшов; чи увійшли ці книжники і фарисеї (яких символізує старший син).

Перемогло милосердя чи непоступливість? А ми увійшли? Небезпека залишитися ззовні виникає протягом століть щоразу, коли між нами бере гору немилосердний осуд, непоступливість, засудження. Мені пригадуються деякі слова Альбера Камю, в усій їхній суворості, яка походить від гіркого розчарування. Він у своїй книзі Падіння пише: В історії людства був момент, коли говорилося про пробачення та милосердя. Але та мить тривала недовго, більш-менш два або три роки, і ця історія скінчилася погано. Залежить від нас, чи ця мить триватиме.

Увійти. Треба увійти до дому пробачення та милосердя, щоби могла перемогти любов і щоби пробачення зцілило рани людства.

 


Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: