Роздуми над Божим Словом на четвер ІІІ тижня Великого Посту
Так говорить Господь: «Слухайте Мій голос, і Я буду Богом вашим, а ви будете Мені народом. Ходіте кожною дорогою, яку Я вам вказую, щоб вам було добре.
Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед, від того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипетського краю та й по цей день. І Я посилав до вас усіх слуг Моїх пророків, часто, день у день, ви ж не слухали Мене, не нахиляли свого вуха; ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.
Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть; ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть.
Тому скажеш до них: „Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й повчання не приймає! Зникла правда, пропала з уст у них!”»
Єр 7, 23-28
Ходіть, Господу заспіваймо, вигукуймо Скелі нашого спасіння. Прийдімо в Його присутність із хвалою — і радісно Йому пісні співаймо. Ходімо, поклонімось, припадімо, впадімо на коліна перед Господом, який сотворив нас. Адже Він є наш Бог, ми — народ Його пасовиська, отара під Його рукою.
Сьогодні, коли почуєте Його голос: «Не робіть закам’янілими ваші серця, як біля Мериви, в день Масса в пустелі, де спокушали Мене батьки ваші. Вони випробовували Мене, хоча Мої діла узріли. Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: то народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають.
Пс 95(94), 1-2. 6-10
Того часу Ісус виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, — а люди дивувалися. Деякі ж із них сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, шукали від Нього знамення з неба.
Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, — його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає».
Лк 11, 14-23
Так багато вміщено в простому словосполученні «блукати серцем»: не мати спокою, рівноваги, сумніватися, не мати впевненості та своєї думки, бути без Бога. В академічному тлумачному словнику української мови слово «блукати» має кілька значень: «ходити без певної мети і напрямку, навмання, не знаючи шляху, часто змінювати напрямок», «переводити увагу, погляд з одного об’єкту на інший, не спиняючись ні на чому».
Таке «блукання», стан «ні в сих, ні в тих» спостерігаємо, читаючи сьогоднішній уривок Євангелія від Луки. Фарисеї ніяк не можуть визначитись, якою силою Ісус виганяє бісів, і вагаються, що зробити: визнати Ісуса Месією чи засудити як слугу темряви.
Така проблема була перед ними дві тисячі років тому і є перед нами сьогодні. Це виходить на світло, якщо зазирнути у своє серце щиро. Така вже правда про нас: ми блукаємо в темряві страхів, самовпевненості, різних залежностей та пихи. Що ж робити? Де шукати вихід?
Пророк Єремія промовляє крізь віки, нібито відповідаючи на наші сьогоднішні запитання: «Слухайте мій голос, бо я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми. Ходіте кожною дорогою, що я вам вказую, щоб вам було добре» (Єр 7, 23).
Інакше кажучи, Господь знає про наші «блукання». Він бачить, що ми страждаємо, падаємо, що нам болить, що втрачаємо сон, апетит, здоров’я, спілкування з близькими людьми, сім’єю, з дітьми — і прагне полегшити наш біль, забрати тягар, вказує напрямок, шлях та вихід: «Слухайте голос Мій».
Заплануй сьогодні десять-двадцять хвилин свого часу, щоби спробувати почути голос Господа, побачити Його світло, відчути Його любов.
«”Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом творцем нашим! Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні!” (Пс 95 (94), 6-7). Господи, зміни моє запекле серце, навчи слухати Твій голос, щоб бути здатним виконувати Твою волю.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
