Мироносиці

Роздуми над Божим Словом на урочистість Воскресіння Господнього

Цього року ми читаємо Євангеліє від Марка. Цей перший євангеліст закінчує переказ Доброї Новини розповіддю про трьох жінок, які йдуть до гробу Ісуса Христа. Марко називає їхні імена: Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія. Це свідки останніх годин життя Сина Людського. Вони були присутні при розп’ятті та при похованні нашого Господа. Вони також присутні у ранок воскресіння біля порожнього гробу. Це єдині особи, які цікавляться померлим Ісусом Христом після Його поховання.

Зауважмо, що у ранок воскресіння між ними немає Марії, Матері Ісуса. Вона завжди зберігала непохитну віру та невпинно роздумувала над значенням спасенних подій. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці від Благовіщення Втіленого Слова до покладення Його тіла у гробі (Лк 2,19).

Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія купили пахощів, щоб піти та намастити Його. Закінчився Великий тиждень, в якому Ісус здійснив справу нашого спасіння: від урочистого в’їзду до Єрусалима в Пальмову неділю аж до спочивання у гробі, в саду біля Голготи. Тільки тепер розкривається повне значення людського життя, нашого створення та відкуплення: Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був (Бут 2,2). Після спасенного тижня Господь Ісус спочив у саду свого поховання і воскресіння.

Жінки йдуть намастити мертве тіло Ісуса: Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце. Вони придбали миро, щоб за юдейським звичаєм змастити мертве тіло Вчителя. Миро має приємний запах. Воно висушує тіло та поглинає вологу, щоб людські останки залишались неушкодженими. Тому цих жінок ми називаємо мироносицями. Вони поспішають до гробу як «ще й на світ не зазоріло». Хочуть зробити те останнє діло для померлого Вчителя, яке ще було в їхніх силах. Проте Ісус приготував щось зовсім інше для збереження людського тіла від тління! Тільки тепер, після смерті Ісуса, замість запаху смерті ми можемо відчути аромат Воскреслого.

Жінки бачили при похованні, що до входу в гріб був прикочений великий камінь. Тепер же вхід був відкритий. Цього ніхто з них не очікував. Вони надзвичайно здивовані. Вони бачили, де поклали тіло, але тепер там сидить чоловік у білому одязі, що вказує на його небесне походження. Він говорить їм дивну річ: що немає Живого серед мертвих. Ніхто з жінок не пам’ятав про те, що Ісус заповідав своє воскресіння. Для жінок це була величезна несподіванка. Вони справді шукали мертвого і розп’ятого… Після такого знищення на хресті неможливо було жити. Вони несли поховальні пахощі для неживої людини, для понівеченого тіла. Тепер же гріб Ісуса залишився порожнім, а посудинки з пахощами залишаються повними. Пахощі смерті перетворилися на пахощі життя:

Тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радості над друзями твоїми. Миром, алое та касією пахнуть твої шати; з палаців зі слонової кості струни тебе звеселяють. Царські дочки — тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім (Пс 45, 8-10).

Коли вони не вірять у те, про що чують, — Божий посланець запрошує їх переконатися, що тіла більше тут нема. Тут немає більше того, кого вони хотіли помазати. Вони отримують нове завдання: сповістити апостолів і Петра: Але йдіть, скажіть Його учням та Петрові, що випередить вас у Галілеї: там Його побачите, як Він сказав вам. Це одночасно обітниця і нагадування. Ісус про це говорив: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по Моїм воскресінні випереджу вас у Галілеї (Мк 14, 27-28).

Налякані жінки втікають. Вони не можуть виконати наказу Божого посланця, бо так сильно налякані, аж не панують над собою. Добра новина, Євангеліє Ісуса Христа, Сина Божого закінчується мовчанням: І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися. Втекли апостоли; втекли також і жінки. Проте жінок більше злякало воскресіння Ісуса, ніж Його розп’яття і смерть. Жінки, які дійшли аж до гробу, тепер мають повернути чоловіків, які втекли раніше.

Святий Петро Хризолог пише: «Жінки йдуть послужити Христу, апостоли Христа приймуть страждання. Перші несуть пахощі, другі приймуть побої. Перші входять у гробницю, другі — в темницю. Перші поспішають до послуху, другі прямують у кайдани. Жінки проливають єлей, апостоли проливають кров. Жінки дивуються смерті, апостоли підуть на смерть».

Адже все, про що казав і чого навчав Ісус, підтверджено Його воскресінням. Все було і залишається істиною. Тепер ми повинні піти у Галілею і переконатися, що Живого можна зустріти там, де Він зустрів нас уперше. Ми переконуємося в тому, що все, що Він сказав, є істиною. Це здійснилося в житті Ісуса; це здійсниться і в нашому житті. Дорога Ісуса Христа не закінчилася гробом. Вона продовжується для нас у Галілеї.