Любов і життя святого Йосифа

Конференція отця Віктора Білоуса під час Дієцезіяльного паломництва родин:

Щоб показати, як св.Йосиф здійснив своє покликання, о.Віктор використав заклики з Літанії до св.Йосифа. «Перший заклик, який ілюструє ставлення Йосифа до Марії: Обручнику Богородиці. Слова “обручницька любов, обручницькі стосунки, означають не тільки нерозривність і цілісність. Обручницька любов — це безкорисливий дар. Слово Боже нам говорить, що на момент, коли архангел благовістив Марії, вона була заручена з Йосифом. Ми також знаємо, що Марія присвятила Богу все своє життя. Отже, Марія сказала Йосифові “так” раніше, ніж сказала “так” архангелу. І тут питання: що ж це був за чоловік, св.Йосиф, що Марія довірила йому свій секрет посвяти Богу? Обручницькі відносини — не тільки побутові. Марія і Йосиф вийшли на рівень спілкування сердець і на рівень духовності. Якщо Марія змогла довірити свій секрет Йосифові — це значить, що він був людиною довіри. Отже, обручницька любов ґрунтується на довірі. Це — основа відносин. І якщо Йосиф зрозумів і прийняв посвяту Марії — він відкрив Її духовну красу. І тут міститься вказівка для нас: шукати і постійно знаходити духовну красу одне одного».

«Коли ж Марії явився ангел, — продовжив о.Віктор, — Вона не сказала про це Йосифові. І тут є шанс для чоловіків бути чоловіками: Марія вірила, що Йосиф “розрулить” цю ситуацію, що він дасть собі раду. Це, знову ж таки, вказівка: для чоловіків — уміти розібратися, для жінок — не нав’язувати постійно чоловікові своїх думок, як має бути, а взяти приклад із Марії та дати можливість чоловікові проявити ініціативу й показати свою чоловічість, узяти відповідальність.

Другий заклик Літанії — Йосифе найрозсудливіший — показує, що Йосиф зумів це зробити. Чому він вирішив віддалити Марію? Не тому, що в чомусь підозрював, а — як стверджують багато коментаторів — тому що розумів, що з Марією відбувається щось чудесне, щось божественне. І Йосиф, не бажаючи перешкодити Божому діянню, вирішив віддалитися. Тут є багато мудрості для нас і для кожної сім’ї: коли приходять кризові ситуації, коли відбувається щось, чого ми не можемо зрозуміти, — дуже важливо трішечки відійти вбік, подивитись на це якби збоку, заспокоїтись, і тоді прийде момент, коли ми побачимо, що треба зробити. Тобто: дати місце Богу. Йосиф тому найрозсудливіший, що він зумів це зробити. Він дав Богові місце в своєму житті, і Бог зробив так, що він мав і жінку, і дитину. В цьому суть справжньої, жертовної любові.

Третій заклик — Йосифе найвірніший — разом із двома першими показує велич особистості св. Йосифа, його святість».

Завершуючи  першу частину своєї конференції о.Віктор прочитав вірш Ліни Костенко «Будьте взаємно красивими» і побажав, щоби св.Йосиф «був окрасою нашого сімейного життя». У другій же частині, присвяченій другому «скарбу», другій меті подружжя, що нею є життя, отець ректор сказав: батьківство св.Йосифа, якого ми в Літанії називаємо Годувальником Божого Сина, «унікальне саме в тому, що він, не бувши біологічним батьком Ісуса, прийняв дар життя від Бога. Його батьківство показує, що наше батьківство — це дар від Бога. Але прийняти життя замало, адже йдеться і про виховання. […] Ісуса часто називали Сином Теслі. Отже, як Його виховував Йосиф? Працею. Праця дуже допомагає у вихованні, й було би добре, щоб ми знаходили конкретну працю, яка б допомагала у вихованні наших дітей. У Літанії ми недарма називаємо Йосифа Прикладом трудівників. Ще один заклик: Дбайливий оборонцю Христа. Він підкреслює роль батька як оборонця. Ми повинні цікавитись не тільки тим, де наші діти знаходяться фізично, але й де вони знаходяться, так би мовити, «екзистенційно», життєво, де їхні мрії, де їхні вподобання, в яких вони перебувають середовищах, у яких групах в інтернеті. Це повинно нас цікавити.

Ще один заклик: Грозо пекельних духів. Дуже цікаво, що отці Церкви вказують, що подружжя Йосифа і Марії було прикриттям для Ісуса. Диявол не здогадувався, що на землі є Син Божий, і не чіпав Його аж до моменту Хрещення Ісуса, коли відкрились небеса і почувся голос: “Це є Син Мій Улюблений, якого Я вподобав” (Мт 3,17), після чого Ісус пішов у пустелю і диявол почав Його спокушувати. Але весь період дитинства, життя в Назареті немає свідчення про те, що Ісус мав якісь спокуси. Чому? Тому, що було дуже круте прикриття: подружжя Йосифа і Марії. Сім’я є прикриттям для дитини. А там, де доброго батьківства немає, пекельні духи буквально залітають всередину і нищать особистість дитини».