Роздуми над Божим Словом на четвер VII Великоднього тижня
Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче святий, благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, — щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я славу, яку Ти Мені дав, дав їм — щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти — в Мені, щоб були досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив.
Отче, ті, яких Ти Мені дав, — хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від заснування світу.
Отче праведний, і світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав; й оці пізнали, що Ти Мене послав. І Я явив їм Твоє Ім’я, і являтиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я — в них».
Йн 17, 20-26
Ти пам’ятаєш, коли востаннє хтось вручав тобі подарунок? Пам’ятаєш очікування та хвилювання, яке ти відчував перед тим? Або радість, теплоту й ніжність як до дарувальника, так і до самого подарунка?
Ти — Божий дар Христу. Син Божий прийняв тебе з радістю і прихильністю. Ти маєш почесне місце поряд із Тим, Котрий сидить праворуч небесного Отця.
Для більшості з нас уявити це трохи важко. Проте наша увага дуже легко зосереджується на тому, що потрібно зробити, щоб зайняти місце поряд з Ісусом. І, розуміючи це, ми зазвичай зосереджуємося на своїх недоліках та сумніваємося в перспективі отримати це місце. Але пам’ятай, що в ніч перед смертю Ісус молився за «всіх, хто повірить» (Йн 17, 20). Він молився й за тебе. Господь знав, що порине в глибини смерті та відчаю, щоб тільки не втратити тебе. Ось як високо Він цінує тебе!
Ми часто чуємо, що належимо до Христа завдяки нашій вірі, і, звісно, це правда. Але потім згадуємо про те, якою слабкою буває наша віра, і приходять думки щодо слабкості нашої приналежності до Христа. Проте ти належиш Христові, тому що Бог передав тебе Йому. Бог не робить помилок, Він не дає подарунків заради дурних жартів.
Якщо засумніваєшся у цій істині, згадай апостолів. Петро тричі заперечував знайомство з Ісусом, а інші повтікали та поховалися, коли Ісуса заарештували і стратили. Вони помилялися, зазнавали невдач і не все розуміли, як і ми. А все ж таки Ісус «полюбив їх до кінця» (Йн 13, 1). Він повернувся до них і сказав: «Мир вам» (Йн 20, 19).
Ісус любить і тебе. Він знає, який ти слабкий. Знає, як легко ти впадаєш у спокусу. Але він цінує тебе як дар Отця і хоче, щоб ти був поруч із Ним (див. Йн 17, 24). Тож якщо ти помилився — швидко покайся. Пригадай, що падіння та гріх не змінюють Божої волі щодо тебе. Сам Бог Отець тебе створив та обрав. І Він вважає тебе даром, який із радістю передає в руки свого Сина.
«Дякую Тобі, Ісусе, що прийняв мене як Божий дар для Тебе. Допоможи мені пам’ятати, ким я є».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
