Роздуми над Божим Словом на вівторок VIII Звичайного тижня, рік І
Хто Закон береже, той приноси множить; хто пильнує заповіді, той мирні жертви приносить. Хто віддячується — все одно що й борошно питльоване жертвує; хто ж милостиню творить — приносить похвальну жертву.
До вподоби Господеві, хто від зла відступає; покутна жертва — уникання неправоти.
Не з’являйся перед Господом з порожніми руками, бо все те — заради виконання заповіді. Приносини праведного жертовник ситять, і пахощі їхні до Всевишнього здіймаються. Жертва від праведного мужа приємна, спомин про неї не забувається Господом.
Добрими очима хвали Господа, первоплодів рук твоїх не поменшуй. При всяких приносинах будь веселий обличчям, посвяту десятини вчиняй із радістю.
Воздавай Всевишньому згідно з Його даром — щедро за твоїми власними статками; Господь бо тобі відплатить, поверне тобі всемеро.
Не вчиняй підкупу — його не буде прийнято: не звіряйся на жертву несправедливу, Господь бо — суддя, Він не зважає на особи.
Сир 35, 1-12
Кожен із нас бачив поведінку маленьких дітей, коли збирають пожертву під час Літургії. Дивлячись, як дорослі жертвують, малюк засмучується, що він не має що дати. Але мама чи тато нахиляються й підсовують щось у руку, і дитина з радісним обличчям кладе гроші в кошик для пожертв.
Ми можемо почуватись як засмучене дитя, почувши застереження Сираха не з’являтися перед Господом із порожніми руками (див. Сир 35, 4). Але що ми можемо дати Богові? Він створив усе, починаючи від найдрібнішої клітини і закінчуючи безкрайніми просторами галактик. Він цілісний сам у собі, Йому нічого не бракує. Тож, на перший погляд, ми нічого не можемо принести.
Але як батьки під час збирання пожертви в храмі, так і Бог наповнює наші руки, щоб нам було що пожертвувати. Кожен наш талант, кожна зустріч, кожна мить — це все дар від Господа. Усе, що маємо, приходить до нас від Нього й через Нього, щоб нам було чим відповісти на Його любов.
Сирах закликає: «Воздавай Всевишньому згідно з Його даром» (Сир 35, 10). Хай би як гостро ми відчували, що наші руки порожні, — це не так. Ми просто не усвідомлюємо того, до якої міри обдаровані Богом. Сумні думки — це наслідок того, що ми забуваємо про Його милосердя і прощення. Ми покликані відповідати на милість Творця турботою про тих, хто нас оточує. Бо Господь сам сказав: «Що ви зробили одному з Моїх братів найменших — ви Мені зробили» (Мт 25, 40).
Але «добрі вчинки» це ще не все. Хоч би скільки грошей ми жертвували бідним, хоч би скільки часу приділяли на допомогу ближнім, — все одно Господь очікує передовсім наших сердець, нашої вдячності й любові.
«Господи, дякую Тобі за життя! Прийми всю мою свободу, пам’ять і розум, і всю мою волю — все, що я маю і чим володію. Ти, Господи, все це дав мені, Тобі тепер повертаю: все — Твоє. Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею; мені ж дай любов Твою і ласку, і цього буде достатньо» (З молитви св. Ігнатія Лойоли).
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
