Гумор — ознака інтелектуальної діяльності, кажуть учені.
А ще це ознака близькості. Тільки щодо своїх близьких, які не образяться на жарти, можна складати анекдоти…
Жартівливі ситуації вочевидь відбуваються «перед воротами раю», бо ж Петро — це той, кому Господь Ісус вручив ключі до неба.
*
Перед небесною брамою стоять двоє: старий шановний настоятель парафії і водій, який до церкви не вчащав. Святий Петро каже:
— Водій іде до раю, а ви, отче, поки що — до чистилища.
— Чому так? — обурюється священник.
— Ну бо, бачите, отче, поки ви читали проповіді, то всі спали, а коли він вів автобус — усі молилися!
*
Пара стареньких загинула в дорожній аварії. На порозі вічності їх, звісно, привітав святий Петро, який став їх водити, показуючи рай.
— Отут ваше помешкання над морем. Там — тенісні корти, басейн і два поля для гольфу. Якби ви хотіли щось перехопити, то можете зайти до якогось найближчого бару.
— Тю, жінко, — каже чоловік після того, як святий Петро вже собі пішов. — Ми могли потрапити сюди ще 10 років тому, якби ти не наслухалася про всі ті висівки, пророщену пшеницю і здорове харчування!
*
Жінка по смерті потрапляє на небо й одразу ж починає шукати свого чоловіка. Святий Петро перевіряє в картотеці, але в рубриках «Нормальні», «Блаженні», «Святі» його прізвища немає. Підозрюючи найгірше, тобто заслання до сумного стану, святий запитує:
— А скільки ж то років ви були одружені?
— Понад 50! — відповідає жінка, схлипуючи.
— То треба було одразу сказати! — радіє Петро. — Ми його точно знайдемо у списку мучеників!
*
Перед смертю один чоловік уклав із Богом умову: що зможе потрапити до раю зі своїм найціннішим скарбом — валізкою золота. Так і сталося. Підходить він до райських воріт, уже збирається пройти ними, аж тут його спиняє святий Петро:
— Сюди не можна нічого заносити!
— Навіть якщо я домовився? З Господом Богом? — запитує чоловік.
— Ну добре, добре. Покажіть, будь ласка, що там у вас.
Чоловік розкриває валізу. Петро дивиться і з подивом запитує:
— А навіщо вам плитка на підлогу?
*
Іде тітка до неба. Її спиняє святий Петро.
— Перепрошую, пані, а ви куди?
— В рай! — лунає відповідь.
— Ну добре, добре. Але спершу треба пройти невеликий тест і назбирати 4000 пунктів.
— Ну добре, — відказує здивована жінка.
— Розкажіть про своє життя, будь ласка.
— Я щодня молилася Розарій…
— Ну добре. Пів пункта.
— Скільки???
— Пів пункта, ви не помилилися.
— Читала побожні видання…
— Пів пункта.
— Ходила на Месу не тільки в неділю, але і в будні.
— Один пункт.
…За годину опитування тітка назбирала 25 пунктів.
— Ну що ж. Прикро, але ви не пройшли тест, — каже святий Петро.
— Ісусе, рятуй! — волає розгублена тітка.
— Ідеально! Чотири тисячі пунктів! Вхід отам, будь ласка!
фінансово.
Щиро дякуємо!
