Незалежно від того, чи відчуваєте ви вдячність за чудових свекрів, чи шукаєте підтримки у складних стосунках із ними, чи самі прагнете прикладів того, як бути хорошим свекром або свекрухою, вам неодмінно піде на користь знайомство зі святими, які були добрими та щедрими до своїх свекрів — та інших родичів.
Ці святі навчають нас того, як потрібно любити ближніх попри всі труднощі, з якими зазвичай пов’язаний союз двох родин.
Святий Йоан Іберійський († 1002)
Цей святий був дворянином і військовим полководцем, який, за згодою дружини, пішов до монастиря і став ченцем. Після того як його сина, святого Євтимія Просвітителя, звільнили з полону (він перебував як заручник в імператора Константинополя), до нього також приєднався його шваґер, святий Йоан Торнікос. Утрьох чоловіки заснували монастир Іверон на знаменитій горі Афон.
Свята Єлизавета Португальська (1271-1336)
Вона була дружиною португальського короля — і знаменитою миротворицею. Вона закінчила війну, що точилася між її чоловіком та його батьком, а багато років потому її втручання допомогло зупинити ворожнечу між її сином та його зятем. Це втручання, яке вона зробила від імені свого онука, підірвало її здоров’я і зрештою стало причиною її смерті.
Свята Франциска Римлянка (1384-1440)
Сьогодні цю дружину італійського дворянина назвали б інтровертом. Її до такої міри виснажували активні соціальні обов’язки, що в неї стався нервовий зрив. Одужавши, Франциска помітила, що її невістка Ваноцца надає перевагу мовчанню та молитві, які й вона сама оцінила. Жінки почали працювати разом, допомагаючи одна одній у повсякденних справах, щоб кожна мала змогу частіше відпочивати в тиші, творячи таким чином маленький монастир у своєму домі.
Блаженна Люсі Юн Ун-Хе († 1801)
Ця корейська жінка дуже страждала від жорстоких батьків свого чоловіка, блаженного Варнави Чонг Кван-Су. Однак вона не дозволила цим негараздам отруїти стосунки вже з її невісткою Барбарою Чонг Сун-Мей; натомість вона привела до віри. Барбара допомагала Люсі та Варнаві розповсюджувати християнську літературу, доки всіх трьох не заарештували та не замордували.
Блаженна Колумба Канг Ван-Сук (1761-1802)
Свекруха цієї корейської катехитки та церковної лідерки любила її так сильно, що коли чоловік покинув Колумбу, свекруха вирішила не залишатися з сином, а піти з невісткою. Блаженна Колумба привела свекруху до віри і вела її цим шляхом, аж доки не прийняла мученицьку смерть.
Блаженний Франциск Чхве Бонг-хан (1785-1815)
Хоча цей корейський мученик виховувався у християнській родині, родичі не прийняли його прагнення безшлюбного життя. Піддавшись їхньому тиску, він одружився з дівчиною із християнської родини, чиїми батьками також були майбутні мученики за віру — блаженні Барбара Ку Сон-йол та Андрій Сео Сок-бонг. Франциска разом із тещею і тестем заарештували під час святкування Великодня. Перебуваючи у в’язниці, він помітив, що віра Барбари почала згасати. Він підбадьорив тещу, сказавши: «Померти за Христа — це велика честь і благословення». Те ж саме блаженний Франциск робив і для інших в’язнів, які відчували невпевненість у вірі, чим заслужив собі репутацію тюремного лідера християн і за що його піддавали жорстоким тортурам. Франциск і його тесть загинули від мук ще під час ув’язнення, тоді як Барбару засудили до смертної кари і відрубали їй голову.
Святий Михаїл Нгуєн Хюї Мо (1804-1838)
Цей святий був старостою свого рідного в’єтнамського села, чоловіком і батьком, який ретельно дбав про те, щоб виховувати дітей у вірі та бути духовним провідником для всіх християн своєї громади. Коли почалися переслідування християн, Михаїла заарештували разом із його стареньким тестем і місцевим священником. Коли у в’язниці тестя зібралися катувати, він запропонував зайняти його місце. Тричі Михаїл терпів тортури замість старенького, у перервах між катуваннями закликаючи його залишатися сильним у вірі перед лицем смерті. Дружина й діти відвідували їх у в’язниці щоб підбадьорити, аж доки чоловіків не спіткала мученицька смерть.
Блаженна Барбара Чхве Джо-і (1782-1839)
Барбара була молодою кореянкою, яка дуже страждала через мученицьку смерть свого батька, блаженного Марцеліна Чхве Чанг-дзю. Вона змогла знайти втіху в шлюбі, однак він виявився коротким і Барбара залишилася вдовою. Але її свекор, блаженний Петро Сін Те-бо, запросив її і надалі мешкати в його будинку. Там вона і прожила багато років, аж доки у 1827 році їх із тестем не заарештували. Барбару незабаром звільнили, але вона продовжувала відвідувати тестя у в’язниці протягом 12 років, пропонуючи йому всю матеріальну та моральну підтримку, яку тільки могла дати. У 1839 році вона знову опинилася за ґратами і прийняла мученицьку смерть.
Переклад CREDO за: Меґ Хантер-Кілмер, Aleteia