Роздуми над Божим Словом на ХІІІ неділю Звичайного періоду, рік Б
Ісус ставав дедалі більш відомим та популярним. Усі Його шукали і потребували. Коли Він переправлявся човном назад із Переї до Галілеї, а точніше — до Капернаума, Його зразу ж там зустрів великий натовп. Човен апостола Петра, в якому плавав Ісус, уже став усім давно відомим. Його розпізнавали навіть із далекої відстані. Тоді вмить весь берег заполонили люди. Ось чому Ісус не міг потрапити до міста, а залишився надовше біля моря.
Саме тоді приходить до Нього начальник синагоги, Яір на ім’я. Це ім’я означає «освітлений Богом». Його донька боролася за життя, але була вже при сконі. Маючи посаду начальника синагоги, він міг забезпечити своїй доні найкращих лікарів, міг придбати найкращі ліки. Яір напевно складав жертви та возносив молитви за свою дванадцятирічну доньку. Ніщо не допомагало… смерть була неминуча. Тому в своїй вірі він вирішив звернутися до вчителя з Назарета. Однак Яір не міг швидко дістатись Ісуса через щільний натовп. Втрачались дорогоцінні хвилини та секунди… Це нагадувало ситуацію, коли терміново потрібна «швидка», але на дорозі затори.
Яір вірив, що Ісус може зупинити й відтермінувати смерть. Він вірив, що Ісус міг дарувати довше життя його доньці, щоб видужала й жила. Тому Яір, побачивши Його, упав Йому до ніг і благав Його вельми. Це була ще недосконала віра, віра у фізичну присутність і дотик Ісуса через накладання рук: Прийди, поклади лишень на неї руки… Ісус погодився на таку пропозицію, хоча міг зцілити негайно, на відстані, зважаючи на термінові обставини. Як Господь, Він міг би зцілити одним лише словом. Але Він пішов із ним.
За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. Було нелегко просуватися. А тут ще раптова зупинка та ще одна «втрата» дорогоцінного часу на якусь невідому кровоточиву жінку. Довго спливали хвилини на діалог про віру, яка спасає: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги. Через Ісуса діяв Отець Усіх, який усіх приводив до свого Сина через віру. Тому в устах Ісуса ми чуємо звертання «дочко».
Поки було врятоване одне життя, інше вже дотліло: Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?» Після смерті жоден вчитель уже не потрібний. Залишився тільки самотній батько, який у своєму горі не міг навіть побути при своїй дитині в ту останню мить…
Йоан Кронштадський, святий Православної Церкви, вбачає в цій події глибокий духовний сенс: «Вороги мого спасіння кажуть мені: “Душа твоя загинула, як же ти ще й досі молишся Богу про її спасіння?” Та я не вірю їм. Ти кажеш мені: “Не бійся, тільки вір!”»
Тому віра іде далі, аніж смерть і голосіння. Віра йде далі, незважаючи на насмішки. Не бійся, тільки вір! Весь світ може насміхатися з віри одного: Не бійся, тільки вір! Всі можуть глумитися з віри небагатьох; однак тільки таких Ісус бере із собою: Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був із Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, промовив до неї: «Таліта кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!»
Дивує надзвичайний контраст: кілька хвилин тому Ісуса оточував непрохідний натовп, який шанував та величав Його. Тепер же всі насміхалися з «наївного» Учителя, який не знає, що таке справжня смерть. Ці насмішки та глузування продовжаться в Господніх Страстях. Із Нього будуть глумитися й тоді, як Він повисне на хресті. Свідками Його смерті стануть поодинокі особи. Та Ісус буде піднятий зі сну смерті. Він явиться багатьом обраним свідкам, із ким споживатиме їжу після свого воскресіння.
Податель життя явив себе Переможцем смерті і Творцем воскресіння. Тому не бійся, тільки вір!
фінансово.
Щиро дякуємо!
