Роздуми над Божим Словом на XVIII неділю Звичайну, рік Б
Тими днями нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустині. Говорили до них сини Ізраїля: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, довкола казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду». І сказав Господь Мойсеєві: «Ось Я дощем пошлю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за Моїм законом, чи ні. Чув Я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: “Ввечері їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що Я — Господь, Бог ваш”». І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. Коли ж роса зникла — ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іній по землі. Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: «Що це таке?» Адже не знали, що воно таке. А Мойсей сказав їм: «Це хліб, що дав Господь вам на поживу».
Вих 16, 2-4. 12-15
Часом усім нам спадає на думку, що краще триматися того, що є, ніж ризикувати і сподіватися на щось краще, але не гарантоване. Як каже стара приказка: «Птах у руці коштує двох у кущі». Здається, саме це мали на увазі ізраїльтяни, нарікаючи на Мойсея. Вони вже були готові радше повернутися до ситості єгипетської неволі, аніж довіритися Богові та йти з Ним до Обіцяної землі. Але це не дивно. Зрештою, саме до цього нас схиляють утома та відсутність упевненості в майбутньому!
Поведінка ізраїльтян може здатися досить дивною після всіх чудес, які для них зробив Бог. Він звільнив їх із рабства в Єгипті, зробив прохід у Червоному морі, щоб вони змогли втекти ним від єгиптян, забезпечив водою та їжею в пустелі. Чому тоді Вибраний народ не довірився Йому та Його опіці? Чому їхні бажання були такі приземлені?
Відповідь проста — це наслідки гріха в людській природі. Наші бажання часто примушують нас забути про Божу вірність. Так само поводилися ті люди, які йшли за Ісусом (у сьогоднішньому Євангелії): вони шукали Його «не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися» (Йн 6,26). Навіть коли Ісус сказав їм, що Він і є Божим хлібом, що з неба сходить і життя світові дає (див. Йн 6,33), їхні думки були все одно зайняті проблемами харчування.
Нам теж буває важко повірити, що в довгостроковій перспективі Бог виведе на добро складну ситуацію, в якій ми опинилися. У такі моменти все, чого ми хочемо, — це полегшення, щоб усе якнайшвидше закінчилося. Згадати про Боже милосердя, щедрість і доброту буває дуже важко, коли ми бачимо лише труднощі та невдачі. Нам потрібен бодай якийсь знак вірності Бога, нагадування про те, що Він дбає і пам’ятає про нас.
Євхаристія — ось що є цим нагадуванням. Із дня на день Ісус пропонує себе — Хліб, який зійшов із небес. Тому, приймаючи Причастя, віддай свої нагальні потреби Господу. Прийми Його та відчуй тепло єднання із Ним, відчуй мир, який неодмінно приходить, коли дозволяємо Ісусові перебувати в нашому житті та керувати ним.
«Господи Ісусе, ти Хліб Життя. Допоможи мені бути спраглим Тебе.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
