У пошуках Хліба

Роздуми над Божим Словом на XVIII неділю Звичайного періоду, рік Б

Після знаку помноження хлібів і риби великий, ситий натовп наблизився, щоб схопити Ісуса та зробити Його земним царем. Але Господь віддалився від них сам-один на гору. Такою поведінкою Ісус вказує на те, що потрібно шукати і прагнути того, що вгорі, більше за будь-які принади цього світу. Апостол Павло навчає у Другому читанні: треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини (Еф 4, 22-24).

Здається, що Ісус навмисно уникав народу, який не розумів знаків та шукав тільки земного. Він залишав їх; але в цьому була неймовірна мука й самотність Сина Чоловічого. У сьогоднішньому фрагменті Євангелія ми довідуємося, що Ісус знову був сам-один. Серед ночі Він прийшов по морю на другий бік до Капернаума. Навкруги була тільки темрява та глибока вода. Ісус свідомо приховувався, щоб ми почали Його шукати.

Проте народ шукав зовсім не Його. Вони подолали велику відстань і прийшли за Ісусом, тому що «їли і наситились». Люди насправді доклали дуже великих зусиль, щоби знайти Ісуса. Однак це було не огляду на Нього самого, а з огляду на те, що Він міг їм дати: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися.

Далі бачимо ще більший парадокс. Щойно відбулося чудесне знамення — насичення п’яти тисяч на пустинному місці, — та вони ще і ще, знову й знову, вимагали знаків: Тоді люди з юрби сказали Йому: «Яке знамення Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: “Хліб з неба дав їм їсти!”

Чого очікував уже зголоднілий над ранок натовп? Невже вчорашнього великого чуда не було достатньо, щоб повірити? Справа в тому, що їх не задовільнило «одноразове харчування», яке дав Ісус. Мойсей годував народ на пустелі щоденно впродовж 38 років: Ввечері їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що Я — Господь, Бог ваш (Вих 16,12). Чудо Мойсея було для них більшим, тому що було постійним. Ось чому натовп вимагав від Ісуса наступних знамень, а саме — щоденного безкоштовного годування.

Мета Ісуса інша: Робіть собі не поживу, яка гине, але поживу, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський. Пожива, яку Ісус дає щоденно, — це Святе Причастя, Його Тіло і Кров. Це таїнство Його присутності, чудо, яке триває постійно. Тут Ісус приховався, щоб ми шукали і знаходили Його самого. Тільки тут усі прагнення людини виповнюються: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене — не буде голодувати, і хто вірить у Мене — ніколи не буде спраглим.