Досить носити воду в решеті!

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ХХІІ звичайного тижня, рік І

У той час фарисеї та книжники сказали до Ісуса: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!» Він промовив до них: «Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними? Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!» І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть. Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, тоді те й друге збережеться. І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: «Старе краще!»

Лк 5, 33-39

Носити воду решетом — це фразеологізм, який вживають, щоби сказати про марно витрачений, згаяний час; про виконання, так званої «дурної» роботи; про заняття чимось непотрібним. Сьогодні Ісус за допомогою кількох прикладів говорить якраз про таке марнування часу та сил.

1.«Ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового» (Лк 5,36). Витрачені ресурси: тканина, час, зусилля, а в результаті одяг можна викинути на смітник.

2.« І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть» (Лк 5,37). Тобто вино, яке могло би дозріти та стати смачним, ємності, які можна було би ще використати для господарських потреб, а також праця, докладена, щоб виростити виноград, а потім зібрати, вичавити і зробити вино, — усе намарно.

А тепер варто поставити найважливіше питання: а де в моєму житті такі ситуації, коли я працюю намарно? Може, я часто виконую працю заради праці, тримаю піст заради «не знаю навіщо», молюся бездумно? Інакше кажучи, коли я не наповнюю своє життя сенсом і любов’ю, то знову й знову виконую «дурну» роботу.

Як цього уникнути? Передусім — щиро запитати Ісуса Христа: а що Він думає про все це (мою молитву, працю, проблеми, стосунки тощо)? Чого Він би хотів, щоб я сьогодні зробив? Відповідь не забариться.

Апостол Павло в сьогоднішньому читанні нагадує нам: «Він — початок (…), тому що Бог уподобав, аби в Ньому перебувала вся повнота, щоби через Нього примирити із собою все, примирити кров’ю Його хреста, — і земне, і небесне» (Кол 1, 19­20).

Тож досить носити воду в решеті егоїстичних планів. Ісус може й хоче принести мир в життя кожного. З Ним час не спливає марно, а життя набуває сенсу, бо «Молодий» з нами.

«Увійдіть із подякою в його ворота, в його двори з хвалою; дякуйте йому, благословіте його ім’я! Бо добрий Господь, повіки його милість і по всі роди його вірність» (Пс 100 (99),4­5).

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Дивіться YouTube-канал журналу «Слово між нами»