Проповіді на Тиждень виховання 2021
«Від дому до Дому»
«Ця молодь сьогодні зовсім не така, як були колись ми!.. От за наших часів!..» Такі й подібні висловлювання на адресу молодого покоління можна часто почути з вуст дорослих. Як же нагадує цю риторику початок сьогоднішнього фрагменту Євангелія: «Учні Йоана постять часто і моляться, так само учні фарисеїв, а Твої їдять та п’ють!» Тобто: чому вони не такі як ми, чому не роблять так, як ми?!
На мою думку, нам, зрілому світові дорослих, які набули певний обсяг досвіду й готові його передавати молодшому поколінню, все ж таки варто зауважити в цій ситуації покірну поставу Бога. Вона показує Його розуміння, на якому етапі духовного життя учні перебувають і чого на цей час потребують. А також вона виражає велике бажання Бога бути учасником процесу дозрівання Апостолів до свідомої та відповідальної віри.
Як просто це зрозуміти на прикладі рослин, що плодоносять! Ті, хто займався цим заняттям, знають, що плодів не збирають наступного дня після того, як посадили рослину. Не збирають їх і через місяць. Можливо, треба буде чекати кілька років, перш ніж я почну радіти врожаєві.
Що ж відбувається в цей час очікування? Кожний мудрий господар докладає неабияких зусиль і дбання, щоб осягнути результат: збір урожаю. Чи з людиною у її вихованні не є складніше? Напевно скажемо, що так. І знову почнемо: «Ця молодь сьогодні зовсім не така!» А може, варто сказати: інша. Що, своєю чергою, запросить нас подивитись на неї як на щось нове у нашому житті. А нове потребує передусім дослідження… Чи не з такою поставою схиляється Ісус над кожним із нас?.. Сьогоднішній фрагмент Євангелія дає цьому свідчення: «Надійдуть дні, коли заберуть у них Нареченого, тоді будуть постити». Тобто на піст зараз ще не час. Будуть постити, і то набагато глибше та свідоміше, — але свого часу, коли до цього дозріють, коли буде на це слушна мить.
Звідки Ісус про це знає? Можемо аргументувати, що Він — Бог, для якого серце людини не є таємницею. А може, все ж таки, нам бракує покори визнати, що Він знає своїх учнів завдяки тому, що перебуває з ними. Перебуває поряд, як мудрий та дбайливий садівник, схиляючись над даром віри кожного з них. А що зробив я, щоб дозріли плоди в житті моїх дітей, чи молоді, якою я займаюся; плоди, яких сам прагну і від них вимагаю? Чи можуть вони мене сьогодні назвати товаришем чи другом на своєму життєвому шляху? Чи вони відкриті зі своїми труднощами для моєї участі?
Бог, який товаришує, стає сьогодні для нас прикладом у бажанні допомагати молодим людям дозрівати до більш свідомого та відповідального життя. Але перш ніж почнемо сповняти цю місію, варто усвідомити правду, яку виражає Ісус: «Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки — і тоді вино пропаде, і бурдюки, але молоде вино — у нові бурдюки!» Використовуючи цей образ, Він прагне показати, якою важливою є гнучкість у мислені нас, дорослих, що прагнемо виховувати. Тобто відкритість на нові методи та ідеї, що служать цьому процесу. Якщо не докладаємо зусиль у цьому напрямку — стаємо подібні до старих бурдюків, чия шкіра висохла, втративши свою еластичність, внаслідок чого не могла стримувати процеси бродіння молодого вина, і проривалась. Чи не набагато більшою є енергія молодого покоління, що шукає свого русла? Так само, як молоде вино, молодь переживає свій «процес бродіння», тобто процес становлення власної особистості, віднайдення свого місця в цьому житті, де була б оцінена як добре вино, зі своїми талантами та здібністю.
Вдивляючись із цієї перспективи у завдання виховувати нове покоління, можемо усвідомити велич місії, яку Господь нам довіряє. Як же сильно ми потребуємо Його присутності в її сповненні! А отже, взиваймо Святого Духа, який відновлює обличчя землі, щоби приносив новизну також і в наше служіння виховувати дітей та молодь!
фінансово.
Щиро дякуємо!
