Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХІV Звичайного тижня, рік І
Коли Ісус закінчив усі cвої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав. Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба. Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: «Він гідний того, щоб Ти йому це зробив, бо любить наш народ і синагогу нам збудував». Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав друзів, щоб сказали йому: «Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга. Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: “Іди”, — і він іде, а іншому: “Прийди”, — і він приходить, а рабові своєму: “Зроби це”, — і він робить». Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!» Коли посланці повернулися додому, знайшли раба здоровим.
Лк 7, 1-10
Це історія не лише про велику віру, а й про велике смирення. Погляньмо на взаємини між римським сотником та його слугою. Через відмінність, а точніше сказати — прірву в соціальному статусі та приналежності до влади, сотник міг би ставитися до свого слуги байдуже або навіть зневажливо. Але, як бачимо, він був добрим чоловіком, сприймав слугу з повагою та співчуттям і відчував відповідальність за його життя. Для цього потрібно мати справжнє смирення, і він його мав.
Потім нашу увагу мають привернути стосунки між єврейськими старійшинами та цим сотником. Євреї ненавиділи римських окупантів, але в цьому випадку вони приязно описують сотника як добру людину, яка навіть збудувала для них синагогу. Дбайливе ставлення представника окупаційного режиму до потреб людей було незвичним явищем — таким само незвичним, як покірна повага євреїв до цієї людини.
І, нарешті, вражає смирення сотника перед Ісусом. З його слів випливає, що, ніколи не бачивши Христа, він якось зрозумів, що небесна влада і сила цього скромного Проповідника значно більші від його власної земної влади.
Ми схильні сприймати смирення як щось позитивне, але неприємне. Проте приклад сотника доводить: смирення змінює світ і може зворушити навіть самого Господа!
Також на думку спадають ще деякі висновки з сьогоднішнього Євангелія. Замість того, щоб зосереджуватися на власній значущості, сотник турбувався про довколишніх людей. І внаслідок цього завоював повагу юдеїв, які мали би вважати його своїм ворогом. Також він звернувся по допомогу до однієї Людини, щоб допомогти іншій, не зважаючи на соціальний статус та походження. Його скромне звернення до Ісуса було таким щирим, що Спаситель був «вражений» його вірою і зцілив слугу тієї ж години (див. Лк 7, 9). Отже, якщо будемо чинити так само, як сотник, теж отримаємо потрібні благодаті.
«Господи Ісусе, допоможи мені любити зі смиренням. Бережи мене від зверхнього ставлення до інших».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
