Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХVІ Звичайного тижня, рік І
Того часу спало учням на думку, хто з них був би найбільший. А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе і сказав їм: «Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий». У відповідь Йоан сказав: «Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами». Та Ісус сказав йому: «Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас».
Лк 9, 46-50
Звідки з’являється бажання порівнювати себе та свої досягнення з іншими? Бути найбільшим, найкращим, найобдарованішим, найрозумнішим, найнайнай? Навіть у деяких учнів Ісуса воно виникало час від часу. Так, це пиха, наслідок первородного гріха. На жаль, вона проростає в душах людських регулярно, як бур’ян. Ісус знав про таку проблему своїх учнів тоді, знає й сьогодні. Він чітко бачив її прояви та швидко реагував, показуючи проблему. Сьогодні Він дає позитивний приклад: «Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає» (Лк 9 ,48). Не більше й не менше: прийняти мале дитя, щоб прийняти Бога.
Ісус по-особливому ставиться до малих дітей. Чому? Ану згадаймо, які вони та чим відрізняються від дорослих. Діти відкриті й чесні, бо ще не навчилися лицемірства: коли їм боляче, страшно, сумно, вони плачуть чи вередують; коли весело, радісно, безпечно — задоволено сміються. Вони не надягають маски, а є беззахисними та щирими, у них — «жива правда». Також особлива риса дітей — чистота. Звідки ж беруться дорослі люди, повні пихи й заздрості, якщо від початку все так добре? Про наслідки первородного гріха ми вже згадували, тепер час наступної дози правди: це ми, дорослі люди, робимо з наших дітей пихатих егоїстів. Ми — і система, в якій вони зростають. Адже Ісус невипадково взяв за приклад малу дитину, ще не зіпсовану світом.
Часто можна почути такі вигуки: «Ти була найкращою дівчинкою на святі!», «Ти найрозумніший хлопчик у класі!», «У тебе найдорожче приладдя!», «Усі вони неуки, нездари і тупаки!» Менш чи більш свідомо батьки, вчителі та сучасне суспільство успішно культивують пиху в дітях. Результатами такого виховання можемо «милуватися» довкола: зростає покоління, якому всі щось мають дати, не здатне до прийняття інших (слабких, хворих, бідних, знедолених), не таких, як вони.
У цьому контексті слова Ісуса звучать особливо парадоксально: «хто найменший між вами, той великий» (Лк 9, 48). Він запрошує до істинної величі, яка схиляється, щоб допомогти або піднести, а не принизити. І не забуваймо: обійми Небесного Отця завжди відкриті для нас, Його дітей!
«Господи, поможи мені бути Твоєю дитиною!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
