Римо-катол.: 10 грудня (довільний спомин)
Кінець ХІІІ століття, Близький Схід. Засноване хрестоносцями Єрусалимське королівство (тепер його і «Єрусалимським» назвати не вийде — Єрусалим втрачений ще 1244 року), ослаблене внутрішніми протиріччями, що посилились після від’їзду в Європу організатора VІІ і VІІІ Хрестових походів Людовика ІХ Святого, вже не можете втримати свої останні осередки на середземноморському узбережжі. Єгипетський султан Халіль аль-Ашраф, відхиливши прохання про мир і ув’язнивши посланців Єрусалимського королівства, які прибули з цим проханням, повів свої війська на Акру — столицю того, що залишилось від держави хрестоносців. Бої за місто тривали з 5 квітня по 28 травня 1291 року. В цей день не витримали стіни міської цитаделі, в якій оборонялись останні хрестоносці, і обвалились, поховавши під своїми уламками всіх, хто знаходився і там, і поруч. Хрестоносців і єгиптян. І тоді, коли це сталося, каже легенда, ангели підхопили на свої крила і перенесли на східне узбережжя Адріатики стіни будиночка в Назареті, де жила Діва Марія і де Вона почула благовіщення архангела Гавриїла. В ніч із 9 на 10 грудня ті ж самі ангели (а, може й не ті ж самі, а інші — адже, хіба це має значення) перенесли будинок туди, де він стоїть зараз: до італійського містечка Лорето, і там за кількох століть постав величний санктуарій Святого Дому, який ще називають санктуарієм Лоретанської Божої Матері.
Навряд чи в нашу «раціоналістичну» епоху є хто-небудь, хто вірить у легенду про перенесення будинку ангелами. Тим більше, що дослідження вчених — істориків, археологів, архівознавців та інших — знаходять дедалі більше фактів, які підтверджують цілком «земне» підґрунтя цієї легенди. Фрагменти стін Святого Дому привезла кораблем у Лорето сім’я Анжелі (Ангели) — правителі Епіру, області у південно-західній Греції. Тим не менш, ті, кому доводилось подорожувати суходолом і водою, зверталися до Лоретанської Богоматері як до своєї покровительки. Про Її заступництво просили й ті, кому не з власного бажання довелось залишити батьківщину: вигнанці, біженці, переселенці. А коли людина, завдяки розвитку техніки, здобула можливість подорожувати не тільки землею і водою, а й піднялась у повітря, — папа Бенедикт XV оголосив (1920) Лоретанську Божу Матір покровителькою тих, хто подорожує у повітрі: льотчиків і пасажирів повітряного транспорту. З нагоди 100-річчя цієї події у Лорето від 8 грудня 2019 по 10 грудня 2020 року проголошено Ювілейний рік.
Лоретанський санктуарій в усі віки приваблював до себе численних паломників. З огляду на те, що в цьому будинку звершилось таїнство Втілення, воплочення — Діва Марія почула ангельське благовіщення і зачала від Святого Духа, — сантктуарій завжди користувався особливою опікою Спадкоємців Апостольського Престолу. А особливо — у минулому столітті. Папа св.Йоан ХХІІІ, побувавши в Лорето як паломник, назвав це місце найбільш відповідним «як для роздумів про таїнства Благовіщення і Втілення, так і для молитви “Ангел Господній”». Оскільки ж таїнство Втілення було звершене дією Святого Духа, Святіший Отець назвав Святий Дім санктуарієм Святого Духа. Папа св.Йоан Павло ІІ назвав Лоретанський санктуарій справжнім марійним серцем християнства.
Спомин Лоретанської Божої Матері відзначався 10 грудня і раніше. У жовтні 2019 року Папа Франциск наказав вписати довільний спомин Пречистої Діви Марії з Лорето у Римський календар. У декреті Конгрегації Божественного культу й дисципліни Таїнств, оприлюдненому 31 жовтня 2019 року, сказано, що таке відзначення «допоможе всім, зокрема сім’ям, молоді й богопосвяченим, наслідувати чесноти досконалої учениці Євангелія».
Згадаймо в цей день про всіх, хто подорожує, зокрема у повітрі, про тих, завдяки кому ми можемо ці подорожі здійснювати — авіаторів, як цивільних, так і військових, і попросімо у Пречистої Діви Її заступництва за нас, хай би де ми були: і на землі, і в повітрі, щоб, ідучи кожний своїми шляхами, ми досягли Небесної Вітчизни.
© Copyright «CREDO» 2019. Повне або часткове використання матерiалiв тільки за наявності гіперпосилання на Сredo.pro. Передрук у друкованих ЗМІ або будь-яке інше комерційне використання матеріалів «CREDO» можливе лише з письмового дозволу редакції.