Іспит совісті за св.  Йосифом

Рік св. Йосифа (який тривав у Католицькій Церкві від 8 грудня 202 р. до 8 грудня 2021 р.) завершився, але не скінчилося його заступництво і не вичерпалися Божі благодаті, які цей великий святий — опікун Святого Сімейства, Покровитель Церкви та заступник у багатьох справах — вимолює для нас.

Цей рік допоміг нам краще пізнати св. Йосифа, риси його характеру, його чесноти, більше довіряти йому, побудувати з ним близькі стосунки, щоб із його допомогою стати ближчими до Бога і осягнути спасіння.

Адвент, який ми зараз переживаємо, — це час посту, а також час радісного очікування на прихід Спасителя, до якого ми готуємося, очищуючи своє серце в Таїнстві покаяння і примирення.

Ці запитання допоможуть вам глибше зазирнути в своє серце і зробити іспит совісті за чеснотами св. Йосифа.

1.Смирення

Смирення — це найважливіша чеснота християнина. Отці Церкви вважали її фундаментом і коренем усіх чеснот, і що на ній ґрунтуються всі інші чесноти. Святий. Йосиф — найкращий приклад для наслідування смирення.

Подумайте, яким є ваше смирення:

– чи усвідомлюю я всю свою нікчемність, через скоєне мною зло та гріхи?
– чи визнаю свою немічність, безсилля та повну залежність від Бога?
– як я сприймаю приниження?
– чи не зневажаю своїх ближніх, чи не виношуся над ними?
– чи не гніваюся і не нарікаю на Бога, коли зі мною стається якась прикрість?
– як часто надто високо себе ціную, переоцінюю свої заслуги, вихваляюся своїми вчинками?
– чи хвалюся отриманими дарами, талантами так, ніби вони походять від мене?
– як часто я бачу добре в ближньому?
– чи часто осуджую інших або погано інтерпретую їхні вчинки?
– як часто я ображаюся?
– чи часто виникає у мене бажання помсти і чи я плекаю її?
– чи терпеливо зношу заради Бога всі приниження і впокорення, знаючи, що заслужив їх своїми гріхами?

2.Чистота

Святий Йосиф, який був опікуном Ісуса і Непорочної Діви, не міг не вирізнятися цієї ангельською чеснотою.

А як я дбаю по свою чистоту  — не лише тілесну, а й чистоту серця?

– Чи захищаю чистоту й гідність іншої людини, якщо в цьому є потреба?
– чи не насміхаюся з людей, які зберігають свою чистоту, зокрема дошлюбну?
 – чи не мовчу, коли інші насміхаються з чистоти?
– чи уникаю будь-якої нагоди до гріха нечистоти і всього, що загрожує чесноті чистоти?
– чи не намовляю до гріха нечистоти?
– чи не схвалюю гріхи нечистоти?
– чи мої слова щодо чистоти не розходяться з моїми вчинками?
– чи не дивлюся (читаю, слухаю) контент, який спокушає до гріхів нечистоти, порнографію?
– чи дбаю про чистоту своєї мови; чи не вживаю вульгаризмів, неоднозначних жартів, анекдотів тощо?
– чи пильную за своїми бажаннями та уявою?

3.Убогість, терпеливість

Святий Йосиф усе життя залишався в найбільшій бідності й заробляв своєю працею у поті чола на життя — терпеливо й ніколи не нарікаючи.

А як я ставлюся до бідності — своєї чи інших?

– Чи скаржуся на свою бідність, на те, що мені чогось бракує?
– чи нарікаю на Бога за свою бідність; чи не впадаю у відчай; чи не надто засмучуюся?
– чи вважаю себе нещасливим через те, що мені чогось бракує у житті?
– чи вдячний я Богові за все, що маю, і як часто дякую Йому за все?
– чи усвідомлюю цінність своєї бідності як засобу для спасіння?
– чи зношу терпеливо і спокійно всі нестачі?
– які мої пріоритети — чи Бог на першому місці у моєму житті?
– чи не прив’язуюся серцем до благ цього світу?
– як я ставлюся до бідних, бездомних, відкинутих суспільством? Чи допомагаю їм, мірою своїх можливостей?

4.Послух Божій волі

Божа воля має бути єдиним мотивом наших добрих учинків і християнської досконалості. Святий Йосиф був зразком слухняності Божій волі.

Що є моєю мотивацією для виконання Божої волі?

– Чи завжди і швидко я готовий виконувати Божу волю?
– як я виконую Божі заповіді, які Він об’явив?
– чи чиню спротив Божій волі?
– як часто моя воля, мої бажання бувають важливішими за Божу волю? Що саме для мене важливіше за Бога?
– чи часто я бунтую проти Бога?
– як я ставлюся до старших: наставників, батьків, учителів, начальників, настоятелів, яких Бог поставив наді мною? Чи викликають їхні накази, поради у мене спротив, бунт?
– чи виконую я волю старших лише зовнішньо, про людське око; чи охоче моя воля сприймає їхні накази?
– чи критикую старших, нарікаю на них, чи не плекаю гнів чи образу на них?
– чи виконую я Божу волю з власного бажання, а не з внутрішнього примусу?
– чи мотивацією виконання Божої волі є для мене любов до Бога?
– у чому (або щодо кого) я найчастіше виступаю проти послуху?

5.Побожність

Побожність — це щире бажання подобатися Богу в усьому, скеровуючи до Нього свою душу, шукаючи Його в усьому, вірно в виконуючи свої обов’язки.

А яка моя побожність?

– Чи вірно і старанно я виконую обов’язки свого стану?
– чи вірно, витривало і сумлінно виконую навіть найменші свої щоденні справи?
– яка моя мотивація? Чи роблю я це з любові до Бога і шануючи Його волю? Чи не керує мною марнославство, зиск, людська думка чи якась інша мирська причина?
– чи не занедбую своїх обов’язків?
– чи не женуся за кращим в очах світу способом життя; не намагаюся бути вищим?
– як я починаю свій день? Чи віддаю Богові в ранковій молитві всі справи цього дня?
– як часто протягом дня розпалюю в собі намір — усе робити для Бога?

6.Приховане життя

Святий Йосиф вів тихе, приховане життя, щоб жити лише для Бога, і почувався найщасливішою людиною.

А чи має для мене цінність тихе життя?

– чи уникаю я таких справ, товариства й забав, які можуть призвести до байдужості до Бога?
– чи подобається мені спокій і зосередження духа, щоб краще відкритися на Божу благодать і натхнення Святого Духа?
– чи знаходжу я час для зосередження духа, молитви, адорації, роздумів над Божим Словом?
– чи не женуся за марнотою цього світу?
– чи уникаю товариства, яке може дати нагоду для зла?

7.Довіра до Божого Провидіння

Віра в Боже Провидіння — це віра в те, що все, що з нами трапляється, відбувається з Божої волі або за Божим допуском, задля нашого спасіння.

Чи я вірю в це?

– Чи довіряю Божому Провидінню у будь-якій своїй життєвій ситуації?
– чи вірю я в те, що Бог керує моєю долею і все, що трапляється в моєму житті — з Його волі або допуску і на краще?
– чи вірю я, що Бог — найкращий Батько, який хоче мого щастя?
– наскільки сильна моя довіра до Бога?
– чи покладаюся я в будь-яких обставинах на Його волю і допомогу?
– чи довіряю я Божому Провидінню всі свої потреби?

8.Любов до Ісуса

Любов св. Йосифа до Ісуса була досконалою — він черпав її з самого Джерела, бо був так близько до Нього, жив тільки для Нього.

А яка моя любов до Ісуса?

– Чи відповідаю я на Його любов? Як?
– чи приймаю Його любов?
– чи не байдужий я до свого Спасителя?
– як часто я приймаю Ісуса в Святому Причасті? Чи не приступав до Причастя святотатськи?
– коли згрішу, чи стараюся я відразу примиритися з Ним у Таїнстві Сповіді й більше не повторювати цей гріх?
– чи часто я ставлю земні радощі вище за Ісуса?
– чи не пропускаю Святу Месу в неділі чи свята через лінощі, байдужість або тому, що надаю перевагу іншим заняттям?
– чи все, що я роблю, я роблю задля Його слави?
– чи плекаю в собі любов до Ісуса і прагнення любити Його понад усе?
– чи розповідаю іншим про Ісуса і чи свідчу про Нього своїм життям, щоб вони також полюбили Його так, як Він цього гідний?
– чи молюся про дар любові до Ісуса?

9.Добра смерть. Бути готовим до смерті

Святий Йосиф — покровитель і приклад доброї смерті. А добра смерть — це відійти з цього світу в Божій благодаті й любові Ісуса. Це найважливіший момент нашого земного життя і дбати про нього варто чи не від народження.

– Чи роздумую я про свою смерть?
– як часто я роблю іспит совісті?
– якби я сьогодні помер, чи почувався б я у безпеці? Чи хотів би мати ще трохи часу, щоб виправити своє життя?
– що я роблю для того, щоб моя смерть була доброю?
– якщо я згрішу, чи намагаюся негайно примиритися з Богом і повернути Божу благодать у таїнстві покаяння і примирення?
– чи плекаю я з Божою допомогою чесноти і чи викорінюю свої погані звички?
– чи живу Таїнствами?

Це лише одна з пропозицій іспиту совісті, які можна знайти на сторінках CREDO. Але важливо пам’ятати, що іспит совісті варто робити щодня, а не лише похапцем перед сповіддю. А також, що іспит совісті робиться не лише для того, щоб відстежити зло: це й нагода подякувати Богові за все добро, яке Він зробив для нас особисто. Регулярний іспит совісті формує душу так, щоб щодня приймати правильні добрі рішення, згідні з євангельським вченням.

А св. Йосиф нехай допоможе вам у цьому.