Чи віриш, що й ти…?

Роздуми над Словом Божим на свято Навернення св. Павла

Дивлячись на постать св. Павла Апостола, можна захопитися, яким прекрасним ділом є Церква. Уже Тертуліан казав: кров мучеників — насіння християн. Біля великого дерева Церкви, яким ми завдячуємо св. Павлу Апостолу, є зерно, яке, впавши в землю, померло: св. Стефан, диякон. Під час його мученицької смерті Савло пильнував одежу тих, хто каменував. Сама згадка про одяг є символічною. Одяг у Святому Писанні — символ достоїнства. Так народився Павло, з мученицької крові Стефана і тих, кого сам Павло переслідував і ув’язнював. Чи віриш, що і твоє мучеництво може бути початком чийогось навернення? Чи віриш, що коли будеш вмирати для свого ближнього, для своїх рідних, для своїх дітей, для своєї дружини, для…, то вони зможуть бути закорінені в Боже Царство?

Скромне служіння християн робить так, що Євангеліє поширюється в усі кінці землі. Наприклад, Ананія: був учнем із Дамаска, і одного разу він скромно послужив якомусь сліпому Савлу, про якого знали як про ворога Церкви. І про кого ми більше зараз знаємо: про Ананію чи про того Савла…? Однак, може, й не знали б ми про Савла, коли б не Ананія.

Чи віриш, що твоє скромне служіння і послух Божому Слову можуть навернути когось, хто стане Великим Апостолом?