З серця, переповненого любов’ю, нічого поганого не вийде

Роздуми над Словом Божим на середу V звичайного тижня, рік ІІ

Спочатку хочеться заспокоїти всіх, хто у сьогоднішньому Євангелії прочитав щось таке: І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить зовні в людину, не може опоганити її? Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу. (або так очищується всяка їжа?) Марко мав на увазі — такім чином (Ісус) визнав усяку їжу за чисту, і так належало б це перекласти… Але, на жаль, праця над добрим, сучасним перекладом Біблії українською мовою посувається не так швидко, як хотілося б. І, на жаль, як сказав один відомий в Україні бібліст: «Досить часто, прочитавши на Службі Євангеліє, дуже важко сказати — Слово Господнє, хочеться сказати — Це переклад такого то…»

Весь світ був створений Богом, і все, що є довкола нас, є добрим: бо Господь поганого не творить. Наприклад, камінь: добрий камінь має бути твердим, важким, холодним, він нам може не подобатись, але це Боже творіння, і саме таким воно нам потрібне. Інший приклад — поросятко (для юдеїв тварина нечиста). Знову, воно не всім подобається, однак чим воно гірше від інших тварин? Так само і з людиною. Вона завжди залишається людиною, і їй належить пошана, в будь-якій формі життя: чи маленька, чи старенька, чи здорова, чи хвора (у юдаїзмі доторк до хворої людини, наприклад прокаженої, робив іншого нечистим, і така людина вже не мала права брати участь у літургійному зібранні). Всі ці непорозуміння Ісус хотів виправити.

Отже, сьогодні Ісус хоче навчити нас — вживаючи, може, занадто біологічні порівняння, — що всі процеси, які відбуваються в нашому тілі, особливо ті, на які ми не маємо впливу, є морально нейтральними, тобто не роблять нас ані кращими, ані гіршими. І лише коли наша воля, вибираючи між добром і злом, керує нашим тілом, тоді тільки можна казати, що наше тіло робить щось добре або зле. На той час осередком волі вважалося серце людини. Тому Ісус так часто говорить, що в серці людини має бути лише любов. Бо коли в серці людини все прекрасно, то з нього не вийдуть злі прагнення, злі думки, злі слова чи злі вчинки. Не раз, сповідаючи людей, мені доводилося чути, що в когось вирвалось погане слово, або що він щось погане зробив автоматично. Якщо щось виривається з тебе — то воно вже було в тобі, десь у глибинах твого серця. Саме тому Ісус заохочує нас спуститись у глибини свого серця і там поприбирати. Коли там буде все добре, тоді нічого, крім добра, з нас не вирветься.

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! (Мк 7, 21-23).