Роздуми над Словом Божим на понеділок VII звичайного тижня, рік ІІ
Святий Марко детально описує змагання Ісуса зі злим духом, якого апостоли не змогли вигнати. Пояснює також причину поразки Його учнів: щоб перемогти злого духа, бажання замало, його слід перемагати відповідною зброєю — постом і молитвою.
В епоху Ісуса Христа вже існували певні офіційні молитви, хоч і не так детально структуровані, як у пізнішому рабиністичному юдаїзмі. Зокрема, синагогальні богослужіння відбувалися згідно з установленим порядком, та й приватна молитва мала вже свої канони. Існував і ритуал жертвоприношень, який мав гарантувати потрібні милості або прощення гріхів. Що ж до практики посту, то вона не була поширеною у той час (ані, зрештою, сьогодні у юдаїзмі): тільки один день на рік, на свято Ублагання (Йом Кіпур) вимагалося строгого посту. Усталений порядок літургії (молитов, жертвоприношень, посту) належав до скарбниці духовності Ізрáїлю, виражав віру Вибраного народу і дозволяв кожному черпати з цього багатства.
Та одночасно, силою об’єктивної закономірності, наявність розвиненого офіційного культу ставила (і ставить сьогодні перед християнами!) постійний виклик: як не допустити того, щоб моя віра перетворилася на рутину, щоб вона не звелася лише до механічно повторюваних релігійних практик? Ось чому вже тоді люди з високими духовними прагненнями виходили поза межі офіційних приписів, плекали спонтанну індивідуальну молитву, практикували добровільно накладену на себе покуту, зокрема, піст. Яскравими прикладами такої постави були учні Йоана Хрестителя, та й серед фарисеїв не бракувало глибоко побожних людей.
Коли Ісус говорить, що перемогти злого духа можна лише постом і молитвою, це означає, що перемогти наших власних демонів (гріх, погані схильності, залежності тощо) ми можемо, лише відповідно озброївшись. Потрібно, щоб наша релігійна практика, зокрема, молитва, стали проявом щирої, а не формальної віри. Лише справді віруюча людина може практикувати добровільний піст, що виходить поза встановлений Церквою мінімум. Як актуально звучать слова батька врятованого Ісусом хлопця: «Вірую — поможи моєму невірству!»