Роздуми до Слова Божого на п’ятницю VI звичайного тижня, рік ІІ
«Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелія, той її спасе». Аж вісім разів зустрічаються ці слова (з невеличкими змінами) у синоптичних Євангеліях. Здається, цього достатньо, щоб усвідомити — вони дуже важливі для кожного християнина. Аби зрозуміти, про що йдеться Ісусові, важливо звернути увагу на грецьке слово психе, яке в цьому разі перекладене як «душа». Говорячи сучасною мовою, це слово можна також перекласти як «моє власне я»!
“Події, які є важким для мене стражданням, тягарем, болем — показують, наскільки живе в мені Христос і наскільки я живу в Ньому
Що це означає — потрібно втратити «власне я» заради Христа і Євангелія? Це означає, що свою ідентичність я знайду лише в Господі: у тому, чого Він прагне, чого очікує від мене, яку волю мені виражає, до чого мене кличе! Коли я сам намагаюсь віднайти себе, віднайти «своє я», то найчастіше це призводить до розчарування й знеохочення. Навіть перемога над цілим світом, здобуття усього того, що є в світі, не заспокоїть прагнення мого серця, не дасть мені того, що дасть мені Христос.
Якщо хтось, хто втрачає себе в собі самому, чинить це для Христа, то отримує себе не інакше, як тільки в Христі (Ганс Урс фон Бльтазар). Тому те, що Ісус називає «хрест свій», є місцем моєї ідентичності в Богові. Події, які є важким для мене стражданням, тягарем, болем — показують, наскільки живе в мені Христос і наскільки я живу в Ньому.