Допомога Божа і людська: чого ми прагнемо

Роздуми над Словом Божим на вівторок IV тижня Великого Посту

Хворий біля купелі Вітесда — приклад людини, яка не дуже знає, що робити зі своєю хворобою, а потім і зі своїм зціленням. Тридцять і вісім років він лежав на своєму ложі, бачачи обік зцілення інших, а себе — полишеним у безнадійній ситуації. Він знав, що зцілення — можливе, але 38 років спостережень — це вже, певно, цілком достатньо, аби позбутися всіляких самообманів. Немає людини, яка би привела його до купелі в той єдиний рятівний момент, коли вода зрушує свою велику внутрішню силу і дає життя. Висновок один: треба розчинитися в натовпі таких само нещасливих, нарікаючи на долю і… звикаючи.

Ісус сам знаходить цього чоловіка і ставить йому проблемне запитання: чи ти взагалі хочеш бути здоровий? Чоловік починає виправдовуватися: пане, в мене немає нікого… Людина не розуміє Божого питання до кінця. Ісус говорить про прагнення отримати Божу допомогу, а людина говорить про брак допомоги людської.

Ісус його зціляє. Попри те, що чоловік нічим не вирізняється, ні вірою, ні проханням, зверненим до Ісуса. Чує слова: «Устань, візьми ложе своє і ходи!». Тому зцілений підводиться, бере те, на чому лежав, і йде. Але не знає, навіщо. Надалі тримається натовпу, тобі як Ісус від натовпу усунувся. Через це він втрачає Ісуса з очей — єдиного, хто міг йому вказати подальший шлях. Зате зустрічає фарисеїв, легалістів стосовно Закону. Наривається на них, ну бо носить вантаж у шабат. Одразу ж починає виправдовуватися, намагаючись знову перекласти відповідальність із себе. Ну бо то Ісус сказав йому так робити… Виявляється, що зцілення додає цьому чоловікові проблем, втягує його у конфлікт!

Господь знову знаходить цього чоловіка. Показує йому наступний етап дороги, набагато важливіший: «Не гріши вже…» Чоловік знову не розуміє намірів Ісуса. Ось, перед ним стоїть Той, хто може звільнити його від гріха, а замість цього нагадує, що він скоїв гріх, на думку фарисеїв. Замість залишитися при Ісусі та прийняти від нього звільнення від гріхів, чоловік повертається до фарисеїв, аби вподібнитися до тих, хто обтяжує Його провиною. Він доносить на Ісуса.

Подальша історія цього чоловіка нам невідома. Але, можливо, ми самі будемо її писати власним життям… Бог так буває і з нами, що проблемою для нас стає не те, чого Бог для нас не робить, а саме те, що Він робить, причому немало. Він ставить нам проблемні питання, Він ставить нас у ситуації, в яких нам важко, незручно, а інші нас за це переслідують. І ми повинні вибрати: чи залишитися при Ісусі й наражатися на труднощі, чи знову вибрати уникання і пристосуванство.

Але хто з нас послухає Ісуса, прийме зцілення й не завагається піти Його слідами, той пізнає незвичну переміну. Він стане самостійним, бо у ньому самому виникне джерело води живої, тобто у ньому оселиться Святий Дух. Така людина не тільки не чекатиме, коли їй хтось допоможе, але й сама стане для інших вірною і надійною допомогою. Продовжить місію самого Ісуса, і багатьом братам допоможе постати до самостійного життя.