Хто увірував, той уже ожив

Роздуми над Словом Божим на Пасхальне Надвечір’я, рік В

Сьогоднішня ніч — це ніч контрастів. Увесь перебіг літургії виражає перехід від того, що старе, до нового. Була темрява, коли входили до храму, —  її змінило світло. Це ніч, коли євреї перейшли Червоне море, цю межу, що відділяла країну їхнього рабства від Обітованої землі й нового світу, який лише відкривався перед ними. Вустами пророка Єзекиїла Бог звіщає заплямованому гріхами Ізрáїлеві, що настане час, коли народ обмиється від своєї невірності та отримає нове серце й нового духа. Літургія підкреслює також перехід від Старого Завіту до Нового: після довгого ряду читань і псалмів, узятих зі Старого Завіту, співаємо Слава во вишніх, Алілуя, і Євангеліє провіщає нам, що Христос — ВОСКРЕС.

Літургія сьогодні сама в собі є проповіддю, до якої коментар не конче потрібний. Людина, яка живе вірою, легко відкриває сенс жестів і слів цієї церемонії, що вся є величальним співом на честь перемоги життя. Все змінилося тої ночі, після якої жінки знайшли порожній гріб. Час може минати, хвороби й старість можуть залишати щораз помітніший слід на нашому крихкому існуванні: усе це не має значення, відколи ми знаємо, що смерть переможено. Навіть якщо час від часу ми з прикрістю усвідомлюємо, що ми все ще раби гріха, це вже не є визначальним у нашому житті: сьогодні ми святкуємо нашу Пасху, наш перехід від рабства до стану вільних людей. Три жінки почули пасхального поранку: «Чому шукаєте Живого серед мертвих?» Його там немає! Христос остаточно перейшов до Життя. Наша віра ставить нас теж по стороні Христа, по стороні Життя. Ми сьогодні співаємо, разом зі всією Церквою, радість Воскресіння.