У духовному житті, як і в будь-якій іншій сфері, легко втратити зосередженість на справді важливому. На жаль, ми можемо обманювати себе, думаючи, що живемо доброчесно, хоча насправді ми далекі від цього — а диявол робить усе можливе, щоб тримати нас у темряві.
Крім того, ми можемо піддатися спокусі думати, що знаємо все, і що наші думки — єдино правильні і важливі.
Італійський священник Лоренцо Скуполі намагався дістатися самої суті духовного життя. У своїй класичній праці «Духовна боротьба» він пояснив, який саме гріх слід подолати насамперед, щоб очистити душу.
Скуполі називає найнебезпечнішим гріхом духовну гординю, яка перешкоджає єднанню душі з Богом. Людина з духовною гординею уявляє, ніби досягла великого прогресу, якщо промовляє багато усних молитов, відвідує багато Мес, часто ходить у храми і постійно приймає Причастя.
Ба більше, такі люди вірять, що ці дії роблять їх досконалими, і як наслідок — вони бажають, щоб їм надавали перевагу і ставили вище за інших; вони прив’язані до власної думки і вперті у власній волі; сліпі до своїх помилок, вони стають ревними спостерігачами й критиками чужих вчинків і слів.
На жаль, ті, хто мають духовну гординю, приписують собі дуже високий ступінь досконалості; роздуваючись від гордості, вони судять інших, тоді як для їхнього власного навернення потрібна надзвичайна міра Божої благодаті.
«Відвертого грішника легше навернути і повернути до Бога, ніж людину, яка ховається під плащем удаваної чесноти», — стверджує Скуполі.
Це спостереження нагадує євангельську притчу про фарисея та митаря:
«Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений» (Лк 18,10-14).
Пам’ятаймо слова псалмоспівця: «Жертви Богові — дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс 51,19).
фінансово.
Щиро дякуємо!
