Хто нас навчає про істину

Роздуми над Словом Божим на середу V тижня Великого Посту

Того часу промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді ви — Мої учні, і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить».
Вони відповіли Йому: «Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками! То як же Ти кажеш: “Ви станете вільними?”»
Відповів їм Ісус: «Воістину, воістину кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. А невільник не залишається в домі навіки; син же залишається навіки. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.
Знаю, що ви є потомством Авраама, але шукаєте, як Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас. Я кажу те, що побачив у Отця, а ви чините те, що чули від вашого батька».
У відповідь вони Йому сказали: «Авраам наш батько!»
Каже їм Ісус: «Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; нині ж ви шукаєте, як вбити Мене — людину, котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив. Ви робите діла вашого батька!»
Тоді вони сказали Йому: «Ми не від перелюбу народилися; одного Отця маємо — Бога!»
Сказав їм Ісус: «Якби Бог був вашим Отцем, ви любили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — Я не сам від себе прийшов, але Він Мене послав».
Йн 8, 31-42

«Що таке — істина?» — так пізніше, коли Ісус уже стояв на суді перед Пілатом, запитує Пілат на слова Ісуса про своє призначення свідчити про істину (див. Йн 18, 37-38). Для Пілата слово «істина» має значення лише філософського терміну, над яким можна відсторонено міркувати; для життя воно практичного значення не має. Ісус говорить про істину, яка походить від Бога, істину, яка розкриває обман диявола, обман гріха, і яка одночасно звільняє від неволі гріха. Істина — це не тільки те, що впливає на життя людини; вона є тим, що справді дає життя вічне. Зрозуміло, що йдеться про благодать Божу, яка в душі людини, що її приймає, стає джерелом вічного життя. Бути поза істиною — це означає, іншими словами, бути позбавленим освячувальної благодаті, бути в гріхові, який веде до вічної загибелі.

Святий євангеліст Йоан пояснює в своєму Першому посланні чого стосується істина, про яку нам говорить Христос у сьогоднішньому Євангелії: «Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він — антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. Ось та обітниця, яку Він сам обіцяв вам: життя вічне… А помазання, що ви від Нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо Його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому” (1 Йн 2, 20-27).

В цьому уривку святий апостол Йоан ясно показує, що учні перебувають в істині завдяки «помазанню». Слово «помазання» вказує на дію Святого Духа, яка уділяє освячувальну благодать душі під час Таїнства Хрещення. У хрещенні душа людини не тільки омивається від провин первородного гріха та особистих гріхів: душа отримує влиті надприродні дари віри, надії та любові. Саме дар віри, який отримує душа людини, наче із самого серця, від неї самої, переконує людину в істині щодо Бога, щодо світу і щодо неї самої.

Своєю чергою, зауважмо, що гріх забирає у душі можливість довірятися Богові, бо гріх є неправдою, яка звинувачує Бога за своє страждання, за свої невдачі та поразки, а себе виправдовує. 

Як у сьогоднішньому Євангелії, так і в наведеному вище уривку з Послання апостола Йоана бачимо, що без прийняття Ісуса Христа як Сина Божого немає істинної єдності з Отцем. Спасіння людей, які не знають Христа, залежить від свідчення тих, хто Його пізнав: хто пізнав, що Христос є дорога, істина і життя (див. Йн 14,6) для кожної людини без винятку. Кожна людина доброї волі, яка хоч не знає Ісуса Христа, але щиро і сумлінно шукає істину в своєму житті, служить цій істині всупереч своїй вигоді, — близька самому Ісусу Христу, який і є істиною. А ми, як християни, тим ясніше дамо свідчення про те, що Ісус Христос є Спасителем і Господом, чим ясніше буде видно в нашому житті, що ми шукаємо істину, перепрошуємо за помилки та уникаємо неправди.