Роздуми до Слова Божого на свято Євангеліста Марка
Віра в Боже Слово відчиняє двері для чудесного Божого втручання, вона неначе джерело, яким струмує Божа потуга, Божа благодать — у те чи те русло, в ту чи ту сферу мого життя. Чуда супроводжуватимуть тих, хто увірує.
Євангеліст Марко, розповідаючи про служіння ранньої Церкви, підкреслює, що Господь стверджував слово чудесами. Грецький вираз бебайо означає «укріпляти», «робити міцним», «гарантувати». Чудеса супроводжували слово проповіді. Інші значення слова епаколутхео — «йти по п’ятах», «наслідувати», «переслідувати», «йти поруч, близько». Розгляньмо ще слово «чудо», або «знак» — семейон. У Євангеліях воно означає знак Божої міці, який спонукає до віри. Натомість у класичній літературі слово семейон могло означати «підпис під документом». Такий термін стосувався офіційного документа, який звіщав вердикт суду. Господь обіцяє підтверджувати вірогідність свого Слова конкретними фактами, ділами сили і могутності.
“ Досліджуй Слово, молися Словом Бога, проголошуй іншим — і відважся просити Бога про чудо
Коли ми читаємо Слово Боже, або проповідуємо комусь іншому, і нічого не відбувається, не стається жодних змін, то це й справді має нас насторожувати. Не знаки мають привертати нашу увагу, а їх брак у нашому проповідуванні… В чому ж клопіт? Як на мене, причин може бути кілька:
• Брак контакту зі Словом Божим: знаки супроводжують СЛОВО. Йдеться не просто про інтелектуальне вивчення Біблії, а про молитву Словом Божим, про те, щоб дозволити Слову показати правду про нас, і прийняти її.
• Ми звикли так жити і переживати своє християнство, ніби воно є чимось ординарним, як «нічого особливого». Для нас чудо, знак сили Божої — велика подія, надзвичайна, призначена для якоїсь духовної еліти. Багато християн не вірять у чуда, отож і не чекають чогось надзвичайного. Натомість у служінні Ісуса, а також у досвіді перших спільнот чудо було чимсь нормальним, знаки і прояви сили Бога були інтегральною частиною церковного служіння.
• Брак відваги: інколи ми просто боїмося просити про чудо, бо в глибині свого серця думаємо, що Господь нас не вислухає. Набагато легше вмовити хворого прийняти свої страждання, ніж помолитися про його цілковите зцілення.
Гадаю, що ризикувати варто, бо це розвиватиме нашу віру. Бог — правдомовець.
Що ж робити? Досліджуй Слово, молися Словом Бога, проголошуй іншим — і відважся просити Бога про чудо.