Дві спокуси, від яких застерігає Христос проповідників Євангелія

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю XIV звичайного тижня, рік ІІ

Бути мудрими як змії і добрими як голубки, що це означає для проповідника Євангелія, що це означає для християнина в цьому світі?

Здається, що Христос застерігає нас від двох спокус, які досвідчує кожен проповідник Євангелія. Перша — це наївність щодо світу, в якому ми перебуваємо. Справді, як Апостоли переживали ентузіазм після того як на владою, даною їм від Ісуса Христа, зцілюють хворих і виганяють бісів (див. Лк 10, 17), так і  неофіти переживають ентузіазм, коли відчувають велику радість з відкриття сили Євангелія, і в певному моменті здається, що можуть весь світ навернути, достатньо лише проповіді і всі увірують та спасуться. Такий ентузіазм дуже швидко може змінитися розчаруванням, адже не всі люди охоче приймуть Добру Новину. Ті що несуть світло Євангелія, швидко можуть зустрітися з протидією диявола, що не захоче так просто віддавати, те що було в його владі. Ця протидія відчувається не тільки в інших людях, але й в нашій гріховній натурі, що після першої радості зустрічі з Богом, може внаслідок слабкості людської природи повернутися до гріха, з якого вийшов внаслідок навернення. Переживання життєвих труднощів, проблем, негараздів чи страждань теж може ввести таких людей у розчарування.

Образ змії в Біблії частіше виступає в негативному світлі, радше змій символізує диявола, напевно через смертельну небезпеку цієї тварини для людини і свійських тварин, отрута диявола і гріха асоціюється з отрутою саме цього плазуна. Лише один раз змій в пустелі асоціюється зі зціленням (див. Числ 21, 7-9, пор. Йн 3, 14), коли внаслідок зневіри і ремствування, Вибраний Народ накликав на себе кару Божу, у вигляді змій, що їх жалили, і багато людей загинуло, тоді Мойсей на слово Боже зробив мідяного змія, якого підняв перед народом, і кожен, хто на нього дивився — зцілювався. Ісус в розмові з Никодимом (див. Йн 3, 14), говорить про змія на пустелі, як про заповідь піднесення Сина Людського на Хресті. Дивним чином те, що для людей являється знаком приниження (ганебна кара розп’яття на хресті) Ісус представляє як вивищення. Зрозуміло, що тоді, коли Ісус ставив мудрість змії за приклад для своїх учнів, Він не мусів мати на увазі образ смирення хреста, яке зцілює, проте мудрість, на відміну від хитрості, завжди смиренна. Мудрість є чеснотою, хитрість є спотвореною рисою сильного розуму. Мудрість виходить із реалістичного сприйняття себе людиною, і світу, в якому живе, що є справжнім смиренням — знати свої границі. Ця властивість смирення — знати свої межі, свої слабкі і сильні сторони, притаманні змії. Змія, ніколи не нападає на сильнішого за себе, хіба що  не має іншого вибору, знає власні обмеження і знає про небезпеку. Але смиренна людина теж знає, що все може в тому, хто її зміцнює (Фил 4, 13).

Для слухачів Ісуса образ мудрості цього створіння напевно більшою мірою пов’язаний з умінням пролазити там, де не можна пройти: у різні розщелини, під кущами та хащами, поміж скель — всюди вона може пролізти.

З іншого боку знаючи, що світ навколо нас ворожий, християнин легко може піддатися  іншій спокусі — озлобленості. Тому Ісус відразу дає рецепт щодо цієї небезпеки: будьте добрими як голубки. Ці птахи ніколи не нападають на інших, не мають до цього засобів, що їх мають хижі птахи: хижий дзьоб і кігті.

Отже, апостол в своєму служінні Євангелію, щоб воно приносило плоди для Божого Царства, має бути смиренним і мудрим, а не наївним; добрим, а не озлобленим.