24 лютого 2022 року всі наші діти перетворилися на «дітей війни». Кожна дитина певною мірою стала жертвою путінської агресії — хтось був змушений тікати з дому в нікуди, хтось пережив жахіття окупації, хтось на власні очі бачив руйнування і смерть.
Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна, але ми розуміємо, що не можемо «заморозити» свої життя до того часу, коли вона скінчиться. Дистанційно чи очно, за кордоном чи у рідному місті, але діти повинні навчатися, розвиватися і здобувати знання. Бо зрештою саме наші «діти війни» — це ті, кому судилося відбудовувати країну і служити їй своїми вміннями, навичками і знаннями.
1 вересня розпочинається новий навчальний рік. Ось кілька порад щодо того, на що варто звернути увагу батькам школярів у ці непрості часи.
1. Дитина — це «антена», яка тонко вловлює наш настрій та емоційний стан. Звісно, батьки — це живі люди, і вони не можуть просто взяти й «вимкнути» свою тривожність. Але якщо цьогоріч ваша дитина навчатиметься очно, слід звернути увагу на те, щоб вона не сприймала школу як місце підвищеної небезпеки. Якщо ви постійно терзатиметеся тривогами і малюватимете в уяві найгірші сценарії, дитина відчуватиме це, і перебування у школі перетвориться на постійний стрес для неї самої. Не варто у присутності дитини зайвий раз говорити про те, що росіяни обстрілюють школи і про те, як ви боїтеся відправляти її на навчання — інформаційний простір, у якому змушені жити наші діти, і так дає їм достатньо приводів для переживань. Натомість поговоріть із дитиною про техніку безпеки, проговоріть алгоритм дій під час повітряної тривоги або іншої загрози. Переконайтеся, що у вашій школі є підготовлене та обладнане всім необхідним укриття, що ваш учитель має чіткий план дій, і що з класом вашої дитини провели відповідний інструктаж — особливо це стосується молодших школярів, які можуть розгубитися і запанікувати.
2. Навчання у школі — це не лише засвоєння академічних знань. Це також і соціалізація, процес, під час якого дитина вчиться комунікувати з іншими людьми, спілкуватися і працювати у колективі, займатися спільною діяльністю. Якщо через обставини ви змушені навчатися дистанційно, варто потурбуватися про те, щоб дитина не почувалася самотньою та ізольованою. Коли ви маєте таку можливість, спробуйте забезпечити дитині можливість спілкуватися з іншими дітьми, а не лише з членами її родини — у залежності від обставин та місця вашого перебування, це можуть бути якісь гуртки або секції, спільні прогулянки чи відвідини знайомих або сусідів, які теж мають дітей. Якщо ви були змушені залишити домівку, варто також подбати про те, щоб дитина не втрачала контакту з друзями, яких уже мала вдома, навіть якщо це буде спілкування через Інтернет або телефоном. Це полегшить біль її відірваності від коріння, який діти переживають не менше, а то й більше за дорослих.
3. Навіть якщо дитина особисто не стала свідком травматичних подій, і її поведінка здається вам такою, як завжди, це не означає, що вона не переживає стресу. Цей стрес може впливати на її увагу, на втомлюваність та здатність до засвоєння нової інформації. Тому будьте чуйними до дитини, приділяйте першочергову увагу її психологічному комфорту, а не академічним успіхам. Не тисніть на неї, вимагаючи високих результатів, не картайте, якщо у дитини щось не виходить — спробуйте, натомість, звертати увагу на її маленькі досягнення й перемоги. Будьте також терплячими до її проявів поганого настрою, роздратування чи смутку. Хоч би як важко було вам самим зберігати психоемоційну рівновагу, пам’ятайте про те, що незріла психіка дитини ще менш підготовлена до стресу війни, ніж ваша, і такі реакції можуть, на жаль, бути її передбачуваним наслідком.
4. Навчання онлайн — це випробування, зокрема, і для здоров’я дитини, оскільки воно дає ще більше навантаження на весь її організм. Це заслуговує на особливу увагу, з огляду на те, що до війни ми вже мали досвід навчання онлайн через пандемію коронавірусу. Якщо цьогоріч уроки вашого школяра проходитимуть за монітором, зверніть увагу на освітлення у приміщенні, де займатиметься дитина, на налаштування її монітора, на зручність робочого місця та правильну поставу під час роботи. Подбайте також про те, щоб поза уроками вона мала достатньо часу, вільного від екранів. Стежте за тим, щоб дитина не переходила від онлайн-уроку до сидіння у соцмережах або комп’ютерних ігр. Якщо є така можливість, нехай вона більше гуляє на свіжому повітрі, має час на власні хоббі і дозвілля, а також обов’язково займається фізичною активністю — регулярні фізичні вправи хоча би у формі п’ятихвилинок між уроками можна організувати, навіть не виходячи з дому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
