Забувати те, що по­за­ду, прямувати до того, що по­пе­ре­ду

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 жовтня

Ніщо так не робить нашу доброчинність марною і не наповняє нас гординею, як пам’ять про зроблене добро з нашого боку. Вона чинить подвійне зло: робить нас легковажними і гордими. (…) Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув мету. А якщо і Павло ще не осягнув і не має повної впевненості в своєму воскресінні і в майбутньому, тоді це навряд чи можливе для тих, хто не вчинив і малої частини його добрих вчинків. Апостол висловлює цим ось що: я ще не вважаю, що осягнув повну досконалість, і каже про це так, як хтось сказав би про бігуна — він ще не осягнув. Я, — каже, — ще не все зробив. (…) Забуваючи те, що по­за­ду, і прямуючи до того, що по­пе­ре­ду, я відчайдушно біжу до мети — до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі. Дивись, як він ясно показав цими словами, що підштовхувало його змагатися до того, що попереду. Той, хто думає про себе, що він уже досконалий і що не має нестачі до повноти доброчинності, той вже перестає прагнути, начебто він вже все осягнув. Навпаки, коли хто вважає, що ще далекий від мети, той ніколи не припинить руху до неї. (…) Так треба чинити й нам: забувати добрі вчинки і залишати їх позаду себе. Бігун думає не про те, яку дистанцію він вже пробіг, а про те, скільки йому ще залишилося. І апостол не сказав: не думаючи, але: забуваючи, щоб зробити нас уважнішими, адже ми тоді є більш сумлінними, коли всі зусилля прикладаємо до того, що ще не зроблено, та коли зроблене забуваємо. Змагаюся — каже він. Змагаючись, ми намагаємося взяти щось вже зараз, ще перед самим осягненням. Хто змагається, той хоче випередити свої ноги, що ще біжать, рештою тіла — простягаючись уперед і витягаючи руки, щоб додати переваг в бігу. Але це походить від великого зусилля, сильного бажання. Ось так і треба стреміти, з такою сумлінністю, з таким зусиллям, а не лежачи на боці. Наскільки лежачий на боці відрізняється від описаного бігуна, настільки й ми відрізняємося від Павла. Він щоденно помирав, щоденно осягав славу. Не було випадку, не було часу, коли б його зусилля не збільшувалися. Він хотів випередити, а не отримати потім нагороду, тому що тільки так її і можна здобути.

св. Іван Золотоустий

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com