У біблійній термінології наші тіло й душу часто називають «храмом».
Святий Павло користується цим образом у своєму Посланні до коринтян: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих» (1Кор 6, 19).
Святий Цезарій з Арля, єпископ VI століття, переформулював цю аналогію, розмірковуючи про свято освячення Латеранської базиліки. Він починає зі слова «храм», але згодом переходить до слова «базиліка».
«Мої співбрати-християни, чи хочемо ми радісно відсвяткувати народження цього храму? Тоді не руйнуймо у собі справами зла живі храми Божі! Я говоритиму чітко, щоб усі зрозуміли: кожного разу, коли ми приходимо до храму, ми повинні підготувати свої серця, щоб вони були такими ж прекрасними, як ми очікуємо від цього храму. Ви хочете бачити цю базиліку бездоганно чистою? Тоді не заплямовуйте свою душу брудом гріхів».
Далі святий Цезарій вживає слово «базиліка» на означення нашої душі.
«Бажаєте, щоби ця базиліка була сповнена світла? І Бог бажає, щоб ваша душа не перебувала у темряві, але щоб світло добрих діл сяяло у нас на славу Того, хто живе на небі. Як ви входите у цю церковну будівлю, так і Бог бажає увійти у вашу душу, бо Він обіцяв: “Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом” (2Кор 6, 16)».
Хай би як ми уявляли свою душу — чи то храмом, чи базилікою, — ми повинні прагнути зберегти її чистою і святою, запрошуючи Бога жити в ній.
фінансово.
Щиро дякуємо!
