Триваючи на молитві, не можна відступати, коли нам важко…
Таємниця 1. Молитва Господа Ісуса в Гетсиманському саду
«Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю» (Лк 22,44).
Триваючи на молитві, не можна відступати, коли нам важко. Навіть якщо замість солодких сліз ллються краплі поту, ми не повинні здаватися. Треба чувати й молитися, чувати над серцем, над світом — і молитися, бо самі ми нічого не можемо зробити.
Тому моліться і пильнуйте, щоб не впасти в спокуси й не похитнутися в Божому служінні і щоб не заслужити на докір, що ми й години не можемо чувати з Христом. У стражданнях та сухості моліться ще довше. Навіть якщо внутрішня боротьба так вимучить вас, що виступить піт на лобі, — ваша молитва буде приємніша Богові, ніж якщо з ваших очей тектимуть солодкі сльози.
Плід роздумів над таємницею: покаяння, молитовний дух, чування.
Таємниця 2. Бичування Господа Ісуса
Коли Господа Ісуса так довго бичували — ніхто не обурився, не змилосердився, ніхто не сказав, що так не можна. Але ж навіть коли злочинця кат терзає, це обурює людей. Це —наука для нас, як зносити загальну байдужість до несправедливості, нам заподіяної, і брак співчуття. В таких ситуаціях треба нам радіти з цього, а не бажати розради. Бо погоджуватися з Божою волею — це найвища, найправильніша і найкорисніша чеснота. І Бог відкриває нам свою волю: через заповіді, поради, накази настоятелів, внутрішні натхнення, різні рішення Провидіння. Тому треба виконувати Божу волю: в тому, що Він хоче, тільки тому, що Він хоче, і як Він хоче. Нехай нас зворушать скорботи бичування Господнього, такі важкі через кількість катів та бичів, — щоб ми виявили любов до Того, хто про нас тоді думав, хто за нас і для нас страждав, щоби здобути для нас спасіння.
Плід роздумів над таємницею: дух покаяння і зовнішнього умертвіння.
Таємниця 3. Коронування Ісуса терновим вінцем
Наш Спаситель — Цар; але своє Царство Він здобув не золотом чи зброєю, а стражданням. Тому Йому личить терновий вінок, який найкраще зображає Страсті. Цар — наш Господь Ісус; але своє Царство Він заснував не на пишноті та багатстві, а на найвищій бідності та байдужості до земних речей. Отже, найбільше Йому пасує солдатське дрантя. Господь Ісус є Царем, але Він заснував своє Царство не на силі, а на а на зреченні себе, — тож який скіпетр йому належить? Ніхто не може придумати більш відповідного, ніж очерет, що хитається. Пізнайте, що Христос є Бог. Сподівайтеся від Нього всіх благ, любіть Його всіма силами, радійте Його досконалості, захоплюйтеся Його ласкавістю і незбагненною смиренністю, упокоряйтеся. Благайте Його, щоб Він влив у вас усі чесноти й дари і щоби сповнилася в вас досконала єдність любові, намірів та волі й настала переміна в Ісуса.
Плід роздумів над таємницею: Внутрішнє умертвіння своєї волі та любові.
Таємниця 4. Господь Ісус несе хрест
Немає сумніву, що в той час Хресної дороги наш любий Господь ніс на собі всі гріхи світу. Були там і твої гріхи, були й мої та кожного нас. І хто може бути впевнений, що Господь Ісус падав не під тягарем його гріха? Хто знає, чи не заради його особистого навернення Він доклав тих останніх зусиль, піднявшись після падіння та намагаючись зійти на Голготу. Він своїм потом і Дорогоцінною Кров’ю заслужив для нас усі благодаті. О, як правильно було б заливатися сердечними сльозами щоразу, коли дивишся на образ Христа, що несе хрест!
Згадаймо слова Спасителя, які заохочують нас плакати над своїми гріхами, що стали причиною Його Страстей, і які загрожують нам іще більшими стражданнями. Намагайтеся з любов’ю і послухом Божій волі зносити щоденні хрести, які Бог вам посилатиме; а якщо впадете, — негайно підводьтеся і далі йдіть за Ісусом.
Плід роздумів над таємницею: терпеливо зносити тягарі свого стану.
Таємниця 5. Розп’яття Господа Ісуса
Бог полюбив нас, створюючи нас. Він полюбив нас ще більше, створюючи для нас увесь світ. Але коли Він страждав і помер за наше спасіння, то виявив нам любов, більшої за яку виявити не може. Тоді Він зрікся всього свого і повністю склав себе у жертву. Він шукав лише нашого блага. Так і людина, якщо не перестає любити Бога, коли Він на зсилає на неї духовні й тілесні страждання, справді показує, що шукає тільки Його, а не Його дарів. Бо справжня любов хоче тільки страждати, випереджати одне одного в стражданнях, і ніколи не вдовольниться, поки не відповість взаємністю. Наша любов до Бога — страшенно хвора, якщо вона обмежується лише вдячністю за Його Страсті, які стали причиною нашого спасіння. Вона має нас запалити до прийняття страждань, хоч би незначною мірою, щоб виказати Йому взаємну любов.
Ісусе, Ти помер на хресті, щоб люди повірили в Твою любов, бо не вірили в ту, яку Ти виявив до нас у створенні; Ти помер, щоби спонукати нас до Твоєї любові, до співстражадання з Тобою і несіння хреста, до помирання для Тебе.
Плід роздумів над таємницею: співстраждання з Ісусом і Марією.
Читайте також: Розарій із блаженним Гоноратом. Радісні таємниці
фінансово.
Щиро дякуємо!
