Гріх — це, здебільшого, стрибок у темряві. Людина знає, що робить небезпечну річ, але не усвідомлює всієї небезпеки. Вона не розуміє ні повного обсягу своїх дій, ні їхніх наслідків.
Святий Павло говорить про «обманство гріха» (Євр 3, 13). Цей вислів дуже добре описує джерело того розчарування і нещастя, які часто охоплюють порушника, коли він опиняється у тенетах труднощів, із яких майже неможливо виплутатись, і відчуває печалі, яких ніколи не очікував.
Як ви гадаєте, чи молоді люди, які розвивають грішні звички, що підривають їхнє здоров’я, усвідомлюють усе, що вони накликають на себе: слабкість тіла і розуму, раннє тління, сором, докори сумління, безсилля волі, тиранію пристрасті, порушені обітниці і постанови, безнадію, страх — можливо, страх передчасної хвороби та смерті? Ні, цього не було в їхніх думках від початку. Це гіркі уроки, які [молодь] засвоює у школі гріха.
Коли підприємець-злодій піддався блиску спокуси й на деякий час збагатився нечесним шляхом, чи бачив він перед собою глибину бідності, яка мала настати після цього? Чи уявляв він втрату всього того, що робить серце людини світлим, а її життя — щасливим? Чи бачив він брехню, яку мусив говорити, хитрощі, до яких мусив вдаватися, жахливе викриття його злочину, втрату становища, публічний суд, ув’язнення?
Ні. Звісно, він щоденно пам’ятав про ці можливості, бо вони були частиною ризику, який він свідомо приймав на себе. Але він так мало роздумував над ними та над стражданнями, які мусив витерпіти, що коли вони почались, це здалось йому надважким, ніби його поглинула якась неочікувана катастрофа.
Куди би ми не дивилися, ми бачимо те саме. Люди вважають гріх меншим злом, ніж він є насправді. Це так легко вчинити, це так швидко робиться, спокуса така сильна, що нам не здається, що наслідки будуть аж такими поганими. Це відбувається — і настають гіркі наслідки.
Божа оцінка гріха
Перш ніж дозволити собі діяти згідно з цією оцінкою гріха, такою поширеною у світі, запитайте себе, як вона узгоджується з Божою оцінкою гріха. Це — справжній стандарт. Бог є Істина. Він бачить речі такими, якими вони насправді, і все є саме так, як Він вважає.
Яка ж тоді Божа оцінка гріха? Подивіться на Хрест, і ви отримаєте відповідь. «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (Іс 53, 5).
Він зазнав смерті, бо ми на це заслужили. Він був проклятий, тому що ми наразили себе на Боже прокляття. У пекла була година тріумфу над Ним, тому що ми зробили себе його [пекла] дітьми.
Тут ми маємо відкриття про зло гріха. Оскільки Христос помер за гріх, хрест Христа — це міра гріха. «Поміркуй про лікування, — каже святий Бернард Клервоський, — і ти дізнаєшся, душе моя, велич твоєї небезпеки. Подивися, якими серйозними були твої рани, для яких, згідно з планом Божественної мудрості, необхідно було поранити Агнця Христа. Якби твої гріхи не були на смерть і на вічну загибель, ніколи би Син Божий не помер за них».
Чи може щось краще показати, що таке таємниче зло гріха, що це — образа Бога, атака на Його престол, напад на Його життя; тобто, майже нескінченне зло? Усі інші вияви гріха — крики нещастя, що їх він вибиває зі своїх жертв; застереження, що їх природний розум висловлює проти нього; плачі, якими святі оплакують його; покарання, якими погрожує Бог — все це блідне перед звісткою, що Бог послав свого Сина у світ, щоб Той помер за нього.
Переклад CREDO за: о. Френсіс Бейкер, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
