Небесне алібі

Роздуми над Словом Божим на четвер IV тижня Великого Посту

Хто свідчить «за» Ісуса? З цього уривка Євангелія бачимо, що «свідки»  такі: Отець; діла, які доручив Отець до виконання і які робить Ісус; Писання. Отець, діла і Писання свідчать про вірогідність Ісуса, надають Його місії правдомовності. Все, що чинив Ісус, наче замикалося в цих межах: у волі Отця, в прагненнях Отця, в ділах, які доручив Отець і в словах Отця, тобто — в Писанні.

“ Кожна секунда мого життя в небесному календарі пов’язана з якимсь ділом Отця, з чимсь, чого Він прагне, щоб я робив саме в цей час

Думаю про те, що це є межі також для мого життя: шукати волю Отця, виконувати те, що Він доручив, шукати своє життя на сторінках Писання, віднаходити себе в Біблії. Лише перебуваючи в цих межах, я буду в єдності з Ісусом. Роблячи те, що робить Він, я буду з Ним в одному колі. Здається, не аж так багато часу в нас є, щоб творити щось інше, ніж те, про що просить Отець, що Він доручив нам виконати. Життя, яке мені подарував Господь, тісно пов’язане з ділами, які я маю зробити і які Він запланував для мене. Переконаний, що кожна секунда мого життя в небесному календарі пов’язана з якимсь ділом Отця, з чимсь, чого Він прагне, щоб я робив саме в цей час. Це надто серйозний аргумент, щоб займатися дурницями.

В цьому фрагменті понад 10 разів ужито слова свідчить, свідоцтво, посвідчить, свідчу тощо. Євангеліст наче спеціально звертає увагу на те, чим є свідчення. І як важливо діяти лише тоді, коли сам Отець готовий дати свідчення за тебе. Важко собі уявити більше алібі, ніж слова Отця Небесного — ти добре зробив, ти жив згідно з Моїми словами, ти виконав діла, які Я приготував для тебе.