Що робити, якщо ваш план посту провалився: 10 пунктів

Якщо ваш план, складений на час Великого Посту, зазнав невдачі, — ось перелік того, що варто зробити.

Тому що ще не все втрачено!

1.Прийміть це.

Прийміть той факт, що ваш план провалився.

Не треба тримати себе в напруженні. Передусім — погодьтеся з об’єктивною реальністю.

2.Посповідайтеся.

Визнавши перед самим собою, що ви зазнали невдачі, підіть до сповіді. Провалений план сам по собі — не гріх, але щось же в ньому конкретно було зроблено неправильно. Зробіть іспит сумління і приступіть до таїнств.

3.Поверніться

Посповідавшись і причастившись, поверніться подумки назад. Згадайте свої рішення, прийняті на час посту. Можливо, у сповіді священник їх вам підкоригував, якщо ваші постанови стосувалися чогось надмірно великого, складного або надто абстрактного… І розпочніть заново.

4.Проаналізуйте

А що саме у вас пішло не так, що ваш план посту провалився? Проаналізувати — варто, особливо ж після сповіді й Причастя, щоб Господь дав світло побачити помилки, не затримуючись на жалощах до заваленого плану чи злості на себе або інших. Подумайте конкретно: які саме події запустили ланцюжок вашої невдачі.

5.Моліться

Молитва допоможе вам оживити душу. Слухайте голос Бога.

6.І постіться!

Піст, у звичайному розумінні тілесних обмежень, — це засіб, який дозволяє нам запанувати над нашими бажаннями і спокусами.

7.Давайте милостиню.

Невід’ємна частина посту — а також спосіб, допомагаючи іншим, допомогти також і собі самому.

8.Слухайте.

Постійне вслуховування у волю Бога, в голос Бога, в підказки Бога. Він здатний говорити до нас також через інших людей та життєві обставини.

9.Зосередьтеся.

Піст і молитва, правильно застосовані, — це засоби до «конкретизації» шляху вашої душі. Тому, з постом і молитвою, зберіть себе докупи, зосередьтеся на тому, що ви маєте намір робити. І робіть!

10.Просіть про допомогу.

Щоби знову не хитатися на цій стежці — знайдіть собі опору. Товариша в молитовній дорозі (це може бути і хтось із сім’ї), духовного керівника (священника, черницю, досвідченого катехита-мирянина). Ми молимось у Церкві, ми постимо теж у Церкві, а не кожен постує сам собі. Просити про допомогу — це нормально.

«Жити духовним життям — це постійно починати все заново, знову і знову» (св.Хосемарія Ескріва).

Ідея: Chryl Kaisler, Catholic link