Під час недільної Меси у вінницькому санктуарії Божого Милосердя 30 липня 2023 р. парафіяни і всі, хто прийшов до храму, провели в останню земну подорож відому вінницьку активістку, волонтерку Таїсу Гайду.
Вона очолювала ГО «Автомайдан», була координаторкою волонтерського пункту «Ветеранський простір» та представницею руху «Чесно». Таїса померла через важкі опіки внаслідок нещасного випадку, що стався наприкінці минулого місяця. Попри зусилля вінницьких, львівських, а згодом і польських лікарів, які боролися за її життя, Таїсія померла 30 червня. Через складнощі процедури повернення тіла померлої з‑за кордону прощання з вінницькою активісткою відбулось тільки через місяць після смерті.
Читачам CREDO Таїсія була відома численними виступами, зокрема — як ведуча програми «Волонтерські хроніки».
Службу Божу відправив директор CREDO о. Микола Мишовський у співслужінні з настоятелем парафії Божого Милосердя о. Павлом Каліновським.
«Сьогодні, — сказав о. Павло, розпочинаючи похоронний обряд, — ми зібралися в храмі Божого Милосердя, щоб попрощатись з нашою сестрою Таїсою. Її смерть сповнила смутком серцях рідних та всіх нас. Ми поділяємо їхнє горе та віримо, що смерть є початком нового і кращого життя, а наша розлука з померлими — тимчасова. Сподіваємося, що знову зустрінемось у домі нашого Отця. Тобі, Боже, з покорою віддаємо нашу сестру Таїсу, яку Ти обдарував любов’ю впродовж її земного життя, і просимо: визволи її від усякого зла і дай їй вічне спочивання. Для нашої сестри Таїси вже закінчилась земна мандрівка, тому благаємо Тебе, Милосердний Боже, запровадь її до Твого Царства, де не буде більше смутку, ані нарікання, ані болю, лише мир і радість з Твоїм Сином і Святим Духом».
На початку богослужіння настоятель подякував Богу, за життя, яке прожила Таїса, «за її служіння родині, країні, місту, за все те добро, яке вона зробила», висловив від імені всіх парафіян глибокі співчуття матері, чоловікові, дітям, рідним та близькім Таїси, та побажав Божої підтримки в цей нелегкий для них час.
У проповіді о. Микола Мишовський, посилаючись на прочитаний уривок із Євангелія (Мт 25, 31‑46), зазначив: цей текст «дає дуже багато відповідей. Сьогодні він є опорою і підтримкою, бо дає відповідь на питання чим є життя, чим є закінчення життя, смерть, і про що нас питатиме Христос по той бік. І ці відповіді, навіть попри те, що похорон — важка річ, дають дуже серйозне полегшення. Бо те, про що ми читаємо в Євангелії, сходиться з тими речами, які були в житті Таїси. (…)
Цар, який влаштовує суд, двічі пояснює: тим, яких відправляє до раю, пояснює, за що він їх туди відправляє. І потім ті, кого він відправляє до пекла, теж питають: ‘Коли ми бачили Тебе голодним, спраглим, без одягу?’ Він каже: ‘Все, що зробили одному з найменших, ви Мені зробили’. Ця притча багато в чому дуже часто залишається непочутою. І багато людей повинні відкрити цю притчу і зрозуміти те, чим насправді є християнство і чим є Вічне Життя. Молитви важливі — без них не можна. Таїнства важливі — без них не можна. Але дуже важливо те, як ми живемо і навіщо ми живемо».
Таїса Гайда була людиною, яка «дуже багато і сильно думала про інших — загалом про Україну, і про конкретних людей та конкретні ситуації, — продовжив о. Микола. — Цієї безкорисливості і думання про інших насправді було багато, а часами можна було сказати — і забагато. Цей текст Євангелія мене особисто дуже заспокоює , бо те, що цікавить Бога, цікавить Христа, — це те, як ми ставимось до інших, що ми робимо для інших, як ми живемо. І сьогодні ще пролунає багато слів, історій, коли кожен зможе перерахувати якісь речі, якісь справи, людей, про яких Таїса дбала, непокоїлася, журилася. Це було експресивно, це було з великим емоційним задіянням, але насправді характеризувалось саме тим, про що говорить сьогоднішній текст. Вона дбала про інших, думала про інших. І ось сьогодні Христос каже їй на цьому похороні: ‘Воістину кажу тобі — те, що ти зробила одному з Моїх найменших братів, ти зробила Мені’.
Наше життя вимірюється не прожитими роками, а тим, як ми проживали це життя. А тут ніхто не скаже, що чогось бракувало, бо активності було дуже багато. Було дуже багато безстрашності… Разом із тим усім, Таїса не любила фальш або нечесність. (…)
Цей пошук правди був саме таким, як каже інший євангельський текст: ‘Блаженні голодні й спраглі справедливості, бо вони наситяться’. І що я би хотів вам сьогодні нагадати: що таких людей, як Таїса, ще дуже багато потрібно. Потрібно дбати про інших і потрібно дбати про Україну. Не в якихось пафосних патріотичних словах, гаслах, а вчинками й діями. Тому що саме такі люди змінюють суспільство, намагаючись зробити Україну іншою, де би не було корупції, брехні, обману, фальші, де б ми могли жити вільно, дихаючи на повні груди, і не боятися. Багато розмов, багато дискусій, багато суперечок було з нею саме на цю тему: що потрібно дбати не тільки про себе, а про інших, думати не тільки про свої проблеми, а загалом про країну, про інших людей. Потрібно виходити в межах свого розуміння поза себе… Цього від неї можна повчитися, а Богові за неї подякувати».
На закінчення проповіді о. Микола зачитав уривок допису, який зробила Таїса на своїй сторінці у Facebook на Великдень минулого року:
«Я католичка. Сьогодні у нас найважливіше зі свят — Воскресіння. День, який дає надію світові, що одного дня, навіть коли ми помремо, ми повернемось живими, щоб зустрітися з тими, кого любили і втратили; що одного дня, який буде судним, усі отримають по справедливості за своє життя і за свої вчинки. І попри скандали з Хресною Дорогою у Ватикані й заяви Папи Римського, які обговорювала вся Україна і весь світ, я хочу сказати: я щаслива, що належу до Католицької Церкви. Ми не мовчимо, навіть якщо намісник Церкви цитує Біблію і закликає до миру. Ми є вільним народом і наша віра дає нам сили не коритись і боротись за свою свободу. Ми — не раби. Христос воскрес!»
По звершенні Святої Меси труну з тілом Таїси Гайди пронесли у жалобній процесії по вулиці до перехрестя, де встановлено хрест; звідти вирушили на прощання в центрі міста, а потім на цвинтар.
фінансово.
Щиро дякуємо!
