Невидимий Бог піклується про нас

Роздуми до Слова Божого на суботу XIV звичайного тижня, рік І 

Невидимість Бога не означає Його відсутності. Однак ми усвідомлюємо собі лише те, що бачимо, відчуваємо і чуємо. Те, що не торкається наших органів чуття, практично не має шансів ввійти до нашої свідомості. Відтак ми не рахуємося на щодень з тим, чого не бачимо. Незважаючи на те, що Бога ми не бачимо, Його присутність, як кажуть деякі богослови, більш реальна, ніж будь-що з того, що існує в світі: адже Він є джерелом існування усього в світі і все постійно підтримує в існуванні. Подібно тому, як дуже часто ми можемо не усвідомлювати постійної присутності Бога в нашому житті, ми не усвідомлюємо Його опіки над нами.

Самотність — це також ілюзія. Ми ніколи не буваємо самі. Навіть коли знаходимося в кімнаті, в якій немає нікого, крім нас, і ніхто  не може нас побачити, ми все одно не самі — Бог завжди перебуває з нами, як і з кожним створінням. Він не тільки перебуває з нами, Він ще піклується про нас. Ісус це гарно змалював в образі порахованого волосся в нас на голові і горобця, який не впаде з неба без волі Отця Небесного (Мт 10, 29-30). Все в нашому житті відбувається або з волі Божої, або з допуску волі Божої. Як сказав Воланд в романі М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»: «Кирпич ни с того ни с сего,..никому и никогда на голову не свалится».

Ми не можемо постійно перейматися тим, що насправді від нас не залежить, але повинні думати про те, що в дійсності залежить лиш від нас, від нашої волі: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт 10, 28). Що може погубити душу і тіло в пеклі? Це не диявол зводить людину до пекла — він лише її спокушає. А  людина, маючи вільну волю і допомогу Божу, тобто — Божу благодать, має можливість відкинути спокусу: «Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (1 Кор 10, 13). Та й Бог нікого не спокушує (пор. Як 1, 13). Єдиний, хто може заподіяти нам таку шкоду — це гріх, а гріх ми робимо самі. Отже, насамперед треба боятися того, що веде нас до гріха, уникати цього, а все інше залишити Богові: «Залиши на Господа твою турботу, і Він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався» (Пс 55, 23).