Два запитання Христа

Роздуми над Словом Божим на ХХІ Звичайну Неділю, рік А

Христос ставить у Євангелії два питання своїм учням. Відповіді на них Христу, звичайно, відомі. Цей діалог з учнями — це прекрасний метод навчання, який був відомий вже давньогрецьким філософам. Замість того, щоб читати довгі трактати, вчитель починає дискусію з учнями. Педагог ставить запитання та дає своїм адептам можливість проявити власні здібності та здобуті знання.

Мені здається, дорогі брати і сестри, що Христос задає перше питання своїм учням, щоб побачити їх зв’язок із людьми. Наскільки Апостоли, були здібні почути інших людей та зрозуміти їх погляди та очікування. Апостоли прекрасно здають цей екзамен.

Здається, що вони відповідають, перебиваючи один одного: «Одні — за Йоанна Хрестителя, інші — за Іллю…».

Після цього лунає друге питання Христа: «А ви за кого мене вважаєте?»

Це питання вже має на меті перевірити, наскільки зовнішнє оточення, суспільство та його очікування вплинули на погляд Апостолів. Чи вони погодились із тими поглядами, що виражали люди, які хоча й слідували за Христом, проте не були Його учнями?

Окрім того, якщо інші люди виражали свою думку одне одному, Апостоли мали відповісти на це питання вже самому Христу.

Легко говорити про свою віру чи ділитись власними поглядами на життя з іншими людьми. Значно важче говорити про це із самим Богом.

Відповідь на таке запитання має спиратися на власному досвіді спілкування з Ісусом, а також враховуючи Його навчання та вчинки. Із цим завданням не впоралися більшість євреїв часів Христа. Із цим завданням також не впоралися більшість сучасних людей, які попри доступність інформації сприймають доступні знання, життєвий досвід та власні переживання або поверхнево, або утилітарно.

Якби це не було так, наші храми були би переповнені. Якби це не було так, то й апостоли відповідали б на друге питання Христа, випереджаючи один одного.

Проте після певної паузи, яка відчувається між рядками розповіді Євангеліста, лунає відповідь лише одного учня Христа.

Так, відповідь на подібне питання, завжди має бути глибоко особиста. Кожне слово в такій відповіді зважене та обдумане. Подібне духовне знання має свою ціну. Воно вартує багато страждання, часу, зосередження, боротьби з собою та перебування у тиші. Й однак це знання не може бути здобутим лише ціною людських зусиль. Це Божий дар. Це дар Отця, пізнати Його Сина та отримати завдяки цьому знанню вічне спасіння.

Кожен учень Христа, який як і Апостол Петро, отримує цей дар знання, відразу отримує й місію співвідповідальності за долю Церкви та спасіння інших людей. Той, хто довідався, про таємницю Христа та спосіб, в який Він спасає світ, отримує від Нього ключі Царства Небесного.

Ця влада ключів від брам раю буде видаватись абсолютно непотрібною тим, хто незнайомий із Христом. Так само, як людина не знала би, що робити із невідомим ключем знайденим на дорозі без будь-якої підказки щодо його власника.

Аби дістатися до Неба, необхідно знати туди дорогу, мати при собі ключ та вміти ним скористатись. Хоча існує й відмикачка, яка може відчинити брами Неба – це справжня любов. 

о. Роман Крат