Римо-катол.: 19 серпня (довільний спомин)
Сьогоднішній спомин може залишатися необов’язковим, оскільки св.Йоана (Жана) Еда ми насправді вже згадували двічі: святкуючи урочистість Пресвятого Серця Ісуса і спомин Непорочного Серця Марії.
Нормандець Жан Ед (1601–1680) народився в Рі, помер у Сен-Ло, і хто там не був, тому це нічого не скаже. Це історична північ Франції, море (Руан, Гавр), фермерські господарства (з Камамберу родом однойменний сир), ну ще яблучні сади, цілі плантації. Відповідно, це селяни, фермери, кілька великих міст і купа дрібних поселень, і найважливіша молитва — щоби вчасно був дощ.
Жан закінчив єзуїтський коледж у Кані, вступив до ораторіанців. Його прийняв сам кардинал П’єр де Берюль, у ті часи — найвищий моральний авторитет Франції. 1625 року Жан Ед був висвячений.
Його служіння Богові та людям розпочалося з того, що як в Аржентані 1627 року спалахнула епідемія, то о.Жан… туди і подався. Бо хтось має допомагати хворим, не всім же втікати від зарази!
Потім він став свого роду мандрівним проповідником-місіонером, поєднавши у своєму служінні на цілих 20 років домініканську та вікентійську харизми, але у своїх умовах. Отець Жан читав по різних парафіях тривалі (до 8 тижнів) місії, потім переходив до наступної парафії. Збудивши в людях приспане буденністю сумління, він сідав у конфесіонал і довго сповідав. «Проповідник кидає каміння по кущах, а сповідник ловить пташок», — казав він.
За два десятиріччя такої праці він, однак, дійшов висновку, що набагато потрібніше виховувати священиків, аніж мирян. На Благовіщення 1643 року заснував свою конгрегацію, присвятивши її Серцям Ісуса і Марії.
Насправді, з духовного та історичного поглядів, нібито не було потреби в новому згромадженні: дві згадані «позичені» харизми та плюс активна діяльність ораторіанців нібито були цілком достатніми, якби о. Жан запропонував своє служіння проповідникам, отцям місій або ораторіанцям. Але щось було особливе в його підході, а головне — в його присвяченні справи Серцям Господа і Його Матері. Франція XVII століття — це Франція янсенізму і боротьби з ним. Суворе й досить неприємне для людини вчення Корнелія Янсена стверджувало, що людина не має вільної волі, що благодать Божа дається тому, кому Бог її визначив, а іншим, виходить, старайся — не старайся, все одного нічого не вийде. І що Христос помер за вибраних, а не за всіх підряд.
Цій єресі на межі кальвінізму можна було протиставляти, наприклад, папські булли із засудженнями — що цілком правильно й потрібно. А можна було зробити щось таке, як затіяв о.Жан Ед: побожний рух серед віруючих, скерований до Святих Сердець. Що може бути милішим і м’якшим, аніж звернення до люблячого Серця? В очах тих, хто молився до Серця Спасителя і Непорочного Серця Марії, Господь уже не міг бути таким безжальним, як той калькулятор, якого проповідували янсеністи.
Отець Жан заснував п’ять семінарій свого згромадження — за посиленої підтримки французьких єпископів, хоч Рим і продовжував не розуміти потребу нового згромадження для проповіді. Саме в одній зі своїх семінарій, у Ренні, він відслужив 31 серпня 1670 року першу св.Месу до Пресвятого Серця Ісуса. За рік він видав книжку, присвячену Серцю Господньому, і відтоді все й почалося…
Евдисти (Конгрегація Ісуса і Марії) існують досі.
Беатифікований 1909 року, канонізований 1925-го.
Зображається у вбранні священика, у руці — палаюче серце, увінчане хрестом.
Отець Жан Ед засновує нове згромадження.