Бог настільки щедрий, що любить нас так само, як і свою Маму

Роздуми над Божим Словом на вівторок XXV звичайного тижня, рік І

У той час прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують».

Коли я читаю ці рядки, дуже легко (занадто легко!) виникає відчуття відокремленості Ісуса від Матері, Марії. Лише коли читаю їх у світлі віри Церкви, то бачу більше.

Коли Ісус називає своїми рідними людей, які слухають і виконують Слово Боже (а це і є визначенням віруючої людини: віра бо не означає «знати», що Бог є, але передусім бути слухняним Богові, виконувати Його Слово), то першою такою людиною є саме Пресвята Діва Марія. Сам Євангеліст Лука на початку свого Євангелія двічі зазначає, що Марія «зберігала» Слово Боже у своєму серці (див. Лк 2, 19 та 2, 51). Початком Її місії була відповідь на слова Архангела Гавриїла: «Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм» (Лк 1, 38). Сама Пресвята Діва Марія закликає слуг на шлюбі в Кані Галілейській: «Зробіть, що тільки вам скаже (Ісус)».

Усе Її життя перетворилося на слухання і виконання волі Божої. Ісус відмежовується не від своєї Матері, а від нашого хибного міркування, ніби Він повинен любити лише свою Матір, а ми, віруючі, не можемо сподіватися від Нього особливої прихильності. Нам може здаватися, що свою Матір Він любить більш справедливо — адже «це Його Матір» — ніж нас, Його учнів. Це міркування хибне та небезпечне для спасіння і тому Ісус рішуче відкидає таку думку. Бог настільки багатий на любов, що може любити своїх віруючих послідовників тією ж самою любов’ю, що й рідну Маму.

Правда полягає також і у тому, що Марія завжди була більш глибоко віруючою та послідовною у вірі, ніж ми — тож Вона справедливо достойна Божої любові.  А ми можемо вчитися у Неї Її подвигу віри в непростому людському житті.