«Роздуте Я». Остання загальна аудієнція Папи Франциска в лютому

Відразу два пороки — заздрість і марнославство — стали темою катехизи Папи Франциска з нагоди загальної аудієнції в останню середу лютого.

Заздрість і марнославство — два «демони», що крокують пліч-о-пліч, притаманні «людині, яка пране бути центром світу». Вони стали темою катехизи Папи Франциска з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 28 лютого 2024 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані. Святіший Отець, який цими днями бореться із застудою та скасував у попередні дні робочі зустрічі, вирішив не скасовувати загальну аудієнцію. Його роздуми зачитав монсеньйор Філіппо Чампанеллі з Державного секретаріату, повідомляє Vatican News.

Джерело смутку й ненависті

Щодо заздрості, то Святіший Отець звертає увагу на те, що у Святому Письмі вона постає як один із найдавніших пороків. Ненависть Каїна до його брата спалахнула, коли він побачив, що братові жертви угодні Богові. «Каїн був первородним Адама і Єви, він отримав найбільшу частку батьківської спадщини; але варто було Авелю, його молодшому братові, досягти успіху в невеличкому починанні, як Каїн спохмурнів», — зазначає Наступник святого Петра, зауваживши, що обличчя заздрісника завжди сумне. «Заздрість, — додає він, — якщо її не стримувати, веде до ненависті до іншого. Авель загине від рук Каїна, який не зміг стерпіти щастя свого брата».

Фальшивий образ Бога і Його справедливості

У цьому контексті Папа вказав на те, що ця вада привертала увагу не тільки християнських мислителів, але й філософів кожної культури. В її основі лежать «стосунки між ненавистю й любов’ю»: мовляв, бажаючи зла іншій людині, насправді я потай прагну бути як вона… «Інший — це об’явлення того, ким би ми хотіли бути, і ким насправді ми не є. Його удача здається нам несправедливістю: адже, думаємо ми, ми б набагато більше заслуговували на його успіхи чи удачу!» — веде далі Єпископ Рима. Коренем цього пороку є «фальшива ідея про Бога», коли не хочемо погодитися з тим, що Його «розрахунки» відрізняються від наших, — як це демонструє притча про робітників, найнятих у різні пори дня, що отримали однакову винагороду. «Ми б хотіли зобов’язати Бога до нашої егоїстичної логіки, в той час як логікою Бога є любов», — додає Папа, зазначаючи, що найкращими ліками від заздрості є взаємна пошана.

Роздуте «я»

У цьому світлі Святіший Отець переходить до другого пороку, яким є марнославство. Воно, за його словами, «крокує пліч-о-пліч із демоном заздрості, й обидві ці вади притаманні людині, яка має амбіцію бути центром світу, вільною в тому, щоб визискувати все та всіх». Марнославство — це безпідставно завищена самооцінка. «Зарозуміла людина має надмірно громіздке “я”: вона не здатна до емпатії і не усвідомлює, що у світі є інші люди, окрім неї самої», — зазначає Наступник святого Петра. Стосунки такої людини мають інструментальний характер, вона постійно «жебрає увагу», і якщо її не визнають, то вона гнівається, мовляв, «інші — несправедливі, вони не розуміють, вони не дотягують».

Сила у безсиллі

«Для зцілення марнославних, духовні наставники пропонують не так уже й багато засобів. Адже лихо марнославства, по суті, має ліки в самому собі: похвала, яку марнославний сподівався отримати від світу, незабаром обернеться проти нього самого. І як же багато людей, обманутих фальшивою самооцінкою, впали потім у гріхи, яких незабаром будуть соромитися!» — підсумовує Папа. Для подолання цього лиха він пропонує свідчення святого Павла. Апостол, усвідомлюючи ваду, яку не зумів приборкати, почув від Бога: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила проявляється у безсиллі». Відтоді Апостол Народів зцілився, зробивши висновок, який, за словами Святішого Отця, може бути й нашим:

«Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала» (2 Кор 12,9).

Одразу після загальної аудієнції Папа поїхав до лікарні, звідки вже повернувся до Ватикану.